доцент кафедри соціальної роботи
Кіровоградського інституту
державного та муніципального управління
Класичного приватного університету
(Кіровоград, Україна)
Мовленнєві девіації у мові українських інтернет-ЗМІ:
тенденція мови епохи чи
засіб маніпулювання
Цифрова техніка, як доводять зарубіжні дослідження,
впливає на образ думки, примушує переживати почуття інакше, інакше поводитися,
а, отже, мозку доводиться працювати інакше. Для еволюції такого роду достатньо
і одного покоління. Учені з інституту Берклі з'ясували, що в середньому
американець витрачає перед телевізором (або відео) три години на добу – більше,
ніж на усі види активного відпочинку разом. Але у нинішньому світі інтернет
витісняє телевізор. Високошвидкісний інтернет проведений в сім з десяти
американських будинків [81, с.14-15]. Розповсюдження інтернету, збільшення числа його користувачів
закономірно привернуло увагу учених, що описують окремі сфери
комп'ютерно-опосередкованої комунікації, у тому числі і лінгвістів. Таке
надзвичайно швидке поширення інтернету пояснюють багатьма причинами: від
корисності та незамінності у сучасному світі до психологічної залежності, як
від наркотику чи алкоголю. Й дійсно, з одного боку, сьогодні не існує більш
зручного способу задовольнити інформаційні потреби особистості; з іншого –
гіпотези про інтернет-залежність теж мають підстави на існування. Статистика
свідчить, що все більше людей користуються Мережею, але, що важливіше, кожен
користувач приділяє інтернету все більше свого часу, і ця ситуація справді
нагадує залежність, зростання необхідної дози. Проте кожен психолог усвідомлює,
що жодну потребу не можна цілком задовольнити, це повною мірою стосується й
інформаційної потреби, яку останнім часом починають відносити до базових потреб
людини. Крім того нейрофізіологічні механізми змінюються під впливом діяльності
в Мережі: перегляд пошти та інтернет-пошук стимулюють викид допаміну, що
активізує нервову систему, пригнічує відчуття голоду, втоми, болю тощо.
Спілкування у соціальних мережах, на форумах та на чатах провокує виділення
окситоцину, через що незнайомі люди починають здаватися близькими, їх проблеми
стають спільними, а дехто навіть забуває при цьому про власні потреби. Все це
моделює картину світу у свідомості особистості, змінюючи світогляд. Головним
засобом впливу інтернету є мова, точніше мовлення, левова доля сучасної
інтернет-комунікації здійснюється вербальними засобами. Тому існує нагальна
проблема детального, прискіпливого вивчення інтернет-мовлення, аналізу
механізмів та засобів його впливу на свідомість та поведінку людини. На доказ
цього, об'єм філологічних робіт, присвячених інтернет-комунікації, інтенсивно
збільшується. Сьогодні це одна з найбільш перспективних і практично направлених
сфер мовознавства.
Метою цієї розвідки є дослідження
особливостей впливу популярних інтернет-текстів у жанрі новинних анонсів на
мовленнєву свідомість сучасного українця.
Історія появи інтернету починається у 1957-1958 роках,
коли урядовці США ухвалили рішення створити систему раннього сповіщення про
ракетну атаку. Оскільки наглядові пункти були розкидані по країні, необхідна
була мережа, здатна швидко передавати інформацію. У жовтні 1962 року
Дж. Ліклайдер очолив відповідний комп'ютерний проект в Управлінні
перспективних досліджень і розробок Міністерства оборони США. До кінця
1969 року чотири комп'ютери були об'єднані в мережу, що отримала назву
Arpanet. Передбачалося, що ця мережа об'єднуватиме комп'ютери військових
науково-дослідних і навчальних закладів і використовуватиметься для зв'язку у
разі третьої світової війни [10]. У 1973 році до мережі були підключені
через трансатлантичний телефонний кабель перші іноземні організації з
Великобританії та Норвегії, мережа стала міжнародною [40]. Отже, інтернет започатковано як військово-наукову
програму. Між тим за часів його появи навіть розробники не могли уявити, якого
широкого розповсюдження він дістане у подальшому. Однією з головних причин
такої швидкої популярності Мережі вважаємо можливість майже миттєвої передачі
інформації, і реалізацію таким чином однієї з найважливіших суто людських
потреб – потреби у спілкуванні та отриманні нової інформації.
Сьогодні Internet об'єднує безліч різних мереж,
комп'ютерів, близько 3,4 млд. користувачів всіх континентів і, за різними оцінками, їх кількість
збільшується на 60-120% щорічно.
Укрнет також активно розвивається: від 200 тис.
користувачів у 2000 році до 15,3 млн. чол.. у 2010 році. Загалом до
інтернету долучилося 33,7% населення [52, с.292]. За іншими
даними у 2012 році в Україні налічувалося 14,3 млн користувачів, а з
урахуванням дітей до 15-річного віку – 17 млн. [24, с.93].
За часів появи інтернет задумувався як засіб зв’язку та
передачі інформації, на зразок вдосконаленого радіо чи телефону. Між тим
поширення інтернету привело до розширення його функцій: від інформування до спілкування
і до формування світогляду та суспільства. Сьогодні майже ніхто не сприймає
Мережу лише як джерело інформації. Інтернет – це не новий засіб масової
інформації. Навпаки, для більшості це новий світ, нове життя. Сучасна людина
існує у двох вимірах: реальному та віртуальному. Життя у реальному вимірі
обмежене низкою перепон, зокрема фізичною недосконалістю, станом здоров’я,
власною історією, насиченою помилками молодості, небажаними соціальними
зв’язками тощо. Віртуальне життя
позбавлене цих перешкод, тут можна починати життя спочатку кожного разу, як
щось пішло не так. Не треба виправляти помилки та вади. Можна просто створити
новий образ, а минулий потоне у потоці інформації, до якої рідко звертаються.
Інтернет-світ дає можливість кожному відчути себе Творцем, вигадати та
віртуально реалізувати бажаний образ власного Я, побудувати навколо себе
справедливий та вдячний світ, де ти у центрі уваги. Життя у цьому світі
обмежене лише технічною (точніше інтернет-компетентністю) та мовленнєвою
компетентністю. Вміння спілкуватися стає найважливішим в інтернеті. Таким
чином, у ХХІ ст. у лінгвістичної науки з’являється новий об’єкт дослідження –
мова інтернету.
Існує думка, що термін «Інтернет» позначає назву
міжнародної комп'ютерної мережі (яку за часів появи інтернету в 1969 році
називали Arpanet), а «інтернет» – технічний характер зв'язку, тобто термін
«інтернет» указує на технологію зв'язку, відповідно «Веб-сервер» або «WWW»
указують на одну із служб інтернету [1, с. 6-7]. Ми не бачимо підстав
розрізняти написання слова «інтернет» за вказаними значеннями, межа між ними
умовна і не суттєва для лінгвіста, а, враховуючи частоту використання,
відмічаємо перехід даного іменника з розряду власних назв у загальні.
Поширення інтернету перетворило засоби масової інформації
у засоби масової комунікації. Кожне слово, повідомлення, дія тепер може стати
об’єктом обговорення, що буде зафіксовано в Мережі, а відтак і в історії. За
цим послідують коментарі та оцінки (що в інтернеті навіть отримали власну назву
«лайки» від англ. like – подобатися), ї якщо їх буде досить багато, хай навіть і
протягом невеликого часу, то така інформація перетвориться у мем (термін
відомого американського культорознавця Р. Докінза [34, с.485]) – складну
одиницю культурного наслідування, на зразок гену, з владою змінювати спосіб
мислення. В інтернеті, як і в реальності, меми поширюються за допомогою
імітації, конкуруючи за увагу та ресурси мозку [23, с.333]. У процесі існування вони проходять етапи появи, поширення,
успадкування та зникнення. Тривалість популярності мема свідчить, з нашої точки
зору, про його значущість в культурі і мові даної епохи. Меми в інтернеті є
своєрідними замінами мовленнєвих штампів, прецедентними текстами, що позначають
певний спосіб структурування мовної свідомості та стиль мовленнєвої поведінки.
Проте питання вивчення інтернет-мемів в контексті мовлення інтернету тільки
починає розроблятися.
Між тим опосередкованість інтернетом значно відрізняється
від опосередкованості іншими технічними засобами (телефоном, радіо, телебаченням
тощо). Вона зумовлена новими технічними
властивостями середовища інтернету, такими як
- віртуальність [22, с.73;
36, с.6; 61, с.10], цей термін,
згідно з тлумачним словником, має кілька значень, у другому значенні –
«умовність» – її можна вважати ознакою інтернет-дискурсу (йдеться про умовність
ситуації спілкування);
- інтерактивність та
нелінійність комунікації, дисперсність структури [9, с.23; 21, с.166; 27; 30; 35,
с.11; 36, с.6; 43, с.7; 46,
с.21; 59, с.5; 89, с.18; 5], що передбачають зв'язок за допомогою
гіперпосилань, технології веб 2.0 і веб 3.0, з іншого боку це іноді призводить
до того, що початок і кінець тексту представлено у різних вікнах браузера,
тобто в іншому контексті;
- електронний сигнал як
канал спілкування зумовлює можливість постійного доступу з будь-якої точки
світу [11, с.8; 29, с.7; 41, с.15; 42, с.169; 47, с.8; 55, с.15], дистантність
та опосередкованість [22, с.73; 36, с.6; 53, с.10; 61, с.10; 76, с.106; 89, с.18], що позначається обмеженням
традиційного контексту, зміною звичних умов спілкування;
- збереження стенограми [2; 5] та легкість оновлення змісту тексту [27] за умови наявності
архіву сайту зумовлюють оперативність [11, с.8; 29, с.7; 42, с.168, 55, с.18] як властивість до швидкого повідомлення нової інформації;
- синхронність [36, с.6; 76, с.106; 89, с.18; 5] як технічна можливість одночасного мовлення усіма комунікантами;
- необмежений тираж [55, с.15] та низька собівартість [42, с.169; 55, с.15] як переваги представлення інформації в електронній формі;
- персональна анонімність
(коли комунікант самовиражається через свій мовленнєвий образ (нік, девіз
тощо), часто цей образ цілковито вигаданий і не збігається з реальною
особистістю) [9, с.23; 49; 76, с.106; 88,
с.13; 5] і відвертість (при реєстрації на сайті особиста інформація про
користувача стає відкритою або для всіх, або для зареєстрованих користувачів того
ресурсу, де розміщується ця інформація) [9, с.43; 27; 59, с.5], що реалізується
у мовленнєвих виразах, хоча по суті, є характеристикою комп’ютерної
комунікації, обумовленою технічною можливістю створення віртуального профілю,
який з одного боку уособлює мовця, з іншого – залишає йому можливість бути
анонімним настільки, наскільки він захоче;
- можливість електронного
пошуку, синдикація (повне або часткове використання як джерела інформації інших
сервісів Інтернет, наприклад, так званих RSS-каналів, за рахунок чого
користувачеві надається нова функціональна можливість роботи і контролю при
виборі і пошуку в Мережі потрібної інформації);
- соціалізація [9, с.43; 27; 59, с.5] як використання технологій, які дозволяють формувати
співтовариство за інтересами, що властиві ресурсам вебу 2.0 та 3.0.
Відповідно особливості інтернет-комунікації зумовлюють її
своєрідність, що заслуговує детального вивчення.
Поширення інтернету також зумовило зміну пріоритетів,
стало початком аксіологічної революції. Традиційні цінності перестали бути
важливими. Парадоксально, що в першу чергу це торкнулося саме тих цінностей,
заради яких було створено інтернет. Зокрема, нівелювалася важливість знань.
Сьогодні поширюється думка, що знання як такі не потрібні, зменшується значення
навчання, оскільки майже будь-яку
потрібну інформацію можна знайти в Мережі, і такий пошук може забирати
навіть менше часу, ніж пригадування. Також зменшилася цінність міжособистісного
спілкування. З перенесенням у віртуальний світ комуніканти перетворилися з
особистостей на ніки та профілі. Загалом поширення інтернету сприяло
поверховому ставленню до системи цінностей.
Процес сприйняття інформації в інтернеті також
відрізняється від усної чи писемної комунікації. Згідно результатів англомовних
досліджень він підпорядковується принципу гіпертекстового ланцюжка – чим довше
гіпертекстовий ланцюжок, тим складніше запам'ятовується весь гіпертекст і тим
менш цілісною структурою він сприймається. Ідеальна довжина гіпертекстового
ланцюжка має становити 8-14 інформаційних одиниць. При цьому типи прочитання
залежать від самого змісту інформаційної одиниці (текстова, графічна, аудіо- та
відеоінформація) [39]. Нажаль, відповідні дослідження стосовно матеріалу
українською, російською або білоруською мовами досі не проводилися. Проте можна
припустити, що 10-14 інформаційних одиниць для текстів східнослов’янськими
мовами – це забагато для успішного запам’ятовування. Ймовірно ідеальна довжина
гіпертекстового ланцюжка в цьому випадку буде корелювати з числом Міллера
(7+/-2).
Специфіка гіперпосилань визначає також особливості
медіатекстуальної побудови, тому домінує принцип «перевернутої піраміди» – з
основною інформацією спочатку і спадом важливості до кінця тексту. Таку
структуру, за підрахунками української дослідниці Р. Карамишевої, мають
70% україномовних та 82% англомовних повідомлень. В інших випадках тексти
побудовані за хронологією або містять найважливішу інформацію в кінці [42,
с. 171]. Текст, побудований за цим принципом, з одного боку, полегшує
читачу оцінку актуальності та суб’єктивної цінності інформації; а з іншого –
ускладнює глибоке розуміння сенсу, сприяючи закріпленню стилю комунікативної
поведінки, що полягає у побіжному ознайомленні з текстом.
Користувач сприймає інформацію в Мережі у стані
«неперервної розсіяної уваги». Американські фахівці описують цей стан як
постійну завантаженість – коли ви стежите за всім відразу, але ні на чому не
зосереджуєтеся [81, с. 39]. У такому стані особливо складно виявити
домінанти та розпізнати приховані сенси. Тому інтерпретація
інтернет-комунікації здебільшого поверхова. При чому поглядання
інтернет-сторінок відбувається у швидкому темпі. Згідно результатів дослідження
групи науковців з британського Нортумбрійського університету, користувачі
витрачають на окремо узятий веб-сайт дві секунди або навіть менше, перш ніж
перейти до наступного (це явище отримало в англомовній літературі назву
«веб-серфінг» [81, с. 39], а в російськомовній – поширюється термін
«браузинг» [57, 2013, с.16]). Але коли піддослідні зупинялися і заглиблювалися
в читання якого-небудь конкретного сайту, той дійсно містив відповіді на
питання, через які затівався пошук. І навпаки, пропущені сайти практично ніякої
корисної інформації по темі не несли [81, с. 45]. По-іншому оцінює цей
феномен відомий німецький психіатр М. Шпітцер, фахівець у галузі
медіаосвіти. Він називає такий пошук – «пузир фільтрів», ми отримуємо тільки ті
результати, які хотіли б бачити, і це загрожує обмеженням інформаційного
кругозору користувача. [87, с. 223]
Особливі умови рецепції тексту Мережі безумовно впливають
на поведінку читачів, більшість яких віддають перевагу побіжному ознайомленню з
текстом. Причиною цього, на думку вчених, служить, по-перше, гіпертекстовий
характер представлення інформації. Люди хочуть брати активну участь у процесі
проглядання матеріалу. По-друге, це проблеми візуального сприйняття інформації
з інтернет-видання. А також проблеми матеріального характеру – доступ до мережі
інтернет, в більшості випадків, обходиться дорого. Тому користувач за
мінімальний час прагне отримати максимум інформації [11, с.12]. Отже,
інтерпретація інтернет-комунікації часто підміняється побіжним ознайомленням з
інформацією, відповідно, можливі чисельні помилки у тлумаченні тексту, що
заважають успішному спілкуванню.
В цілому, зміна психології користувачів під впливом
інтернет-комунікації потребує особливої уваги з боку науковців і є соціально
значимою проблемою, яка тільки починає вивчатися.
Багато науковців сходяться на думці,
що інтернет став найголовнішим джерелом інформації для сучасної людини. Але,
читаючи в Мережі, користувачі засвоюють не лише знання, а й спосіб мовлення, який потім несвідомо переносять у
невіртуальне спілкування. Найлегше така тенденція прослідковується на
лексичному рівні. Таким чином, інтернет-комунікація формує специфічний стиль
мовлення, що стає провідним у мові епохи. Проте детально описати цей стиль поки
що не вдається.
Вчені виділи досить багато
специфічних характеристик комунікації, дискурсу і мови інтернету, проте не всі
ці ознаки безсумнівні. Виокремимо ті з них, з якими можна погодитися.
Беззаперечно особливостями власне мови інтернету є:
- своєрідне поєднання
елементів усної і писемної мови, високий ступінь проникності, змішування
латиниці і кирилиці [28, с.11; 43,
с.7; 49; 53, с.8; 58; 76, с.106; 86, с.7; 89, с.23; 2; 4], відродження і
активне використання елементів епістолярного стилю [25, с.15], поєднання різних
типів дискурсу, мозаїчність, інтердискурсивність [9, с.23; 22, с.73; 25, с.15; 30;
59, с.5; 60, с.10; 76, с.106];
тобто гібридність та проникність;
- комбінація
відео/звукового сигналу і письмового тексту, тобто креолізованість,
мультимедійність [22, с.73; 27; 30; 35, с.11; 36, с.6; 60, с.10; 76, с.106; 77,
с.350; 80, с.19; 89, с.18], зростаюча роль колірної та графічної інформації при
сприйнятті тексту, а, отже, і розумінні [27; 30];
- схильність до мовної гри
[9, с.33; 25, с.15; 28, с.11], гіпертекстовість, гіпертекстуальність [22, с.73;
35, с.3, с.11; 36, с.6; 43, с.7; 46, с.21; 60, с.10; 76, с.106; 89, с.13-18; 2] як здатність до поєднання
кількох текстів через алюзії, прецедентність тощо;
- варіативність [30; 21,
с.166] як настанова на неоднозначне розуміння тексту, презентативність [53,
с.10], асоційованість [89, с.12], тобто продукування тексту таким чином, щоб
він викликав якнайбільше асоціацій у реципієнта;
- креативність,
насиченість неологізмами [9, с.23; 28, с.11; 43, с.9], оказіоналізмами та вузько
специфічною лексикою (термінами, діалектизмами інвективами тощо);
- фрагментарність [30; 35,
с.11; 80, с.19], тобто поширення обірваних на півслові текстів;
- використання «смайликів»
(емотиконів) і специфічних скорочень [22, с.73; 28, с.11; 30; 60, с.10];
- колективне співавторство
і співредагування тексту [9, с.43; 27];
- недотримання
мовних норм, що стає ознакою рівня мовної компетенції [15, с.265; 28, с.11; 43, с.9; 49; 53, с.15];
- необмеженість у виборі
мовних засобів, відсутність цензури [9, с.43; 15, с.265; 28, с.11; 43, с.9; 49],
що часто призводить до поширення шкідливих текстів;
- специфічний мовленнєвий
етикет [22, с.73; 28, с.11; 60,
с.10], опосередкована передача інтонації: «написання слів великими літерами в
семіотиці інтернет-комунікації прирівнюється
до лементу; використання великих літер поза заголовком передає
різні модуляції голосу; створення ефекту пошепки за допомогою значків *
*, тобто типу повідомлення, призначеного для особистого спілкування зі
співрозмовником і передачі інформації, що не повинна бути доступна іншим
учасникам чатів і форумів» [52, с.48];
- персоналізація, тобто
здатність забезпечувати необхідною інформацією згідно з уподобаннями
користувачів [83, с.233], орієнтованість та певну групу читачів, відбір
реципієнтів за певними критеріями.
Навряд до специфічних особливостей
інтернет-мовлення можна віднести такі: глобальність [9, с.23; 76, с.106; 89, с.13] не можна вважати особливістю
мови інтернету, оскільки кожен національний сегмент представлений відповідною
мовою, що репрезентує як універсальні, так і унікальні, властиві лише їй
характеристики; контекстно-ситуаційна обумовленість, уривчастість заповнення
інформаційних лакун, добровільність контакту, неоднорідність тимчасового зазору
між думкою та її вербалізацією [76, с.106] є загальними рисами комунікації;
статусну рівність учасників [9, с.43; 22, с.73; 60, с.10], що є особливістю певних форм спілкування, а не власне
мови; формування мовленнєвих жанрів
емоційного й інформаційного обміну, здійснення впливу, переплетення
комунікативних стратегій [43,
с.7], зазначені ознаки властиві різним типам дискурсу, а не мові інтернету;
формування спільної для учасників спілкування картини світу [9, с.43] є
загальною характеристикою спілкування, зокрема й інтернет-комунікації.
Отже, до основних особливостей інтернет-мовлення належать
гібридність і високий ступінь проникності, мультимедійність, схильність до
мовної гри, варіативність, презентативність, насиченість неологізмами та
оказіоналізмами, фрагментарність, використання «смайликів» (емотиконів) і
специфічних скорочень, колективне співавторство і співредагування тексту, недотримання мовних норм, необмеженість у
виборі мовних засобів, функціонування особливого мовленнєвого етикету,
персоналізація.
Мова реалізується в інтернеті у специфічних жанрах, що
синтетично поєднуються у форматі сайтів різної спрямованості. Зазвичай доступ
до сайтів здійснюється через медійні портали та пошукові системи, які між тим
фіксують рейтинг відвідуваності сайтів. За авторитетними рейтингами найбільш популярними
ресурсами Мережі є сайти погоди та сайти новин, при чому у топі-10 зазвичай від
6 до 9 сайтів новин. Отже, можемо зробити висновок, що сайти новин – це одні з
найпопулярніших сайтів інтернету, поширена форма інтернет-комунікації.
Крім того сайти новин виконують важливі соціальні
функції. Мова йде не про інформування, як відомо, передача інформації давно
перестала бути пріоритетним завданням ЗМІ. В першу чергу новинні ресурси
задіяні у моделювання суспільної свідомості, стратифікації суспільства,
формуванні умовної опозиції. Так, функція моделювання суспільної свідомості
реалізується шляхом розміщення новин у певному порядку, супроводі соціально
значимої інформації відомостями на кшталт народження левенят у зоопарку,
обсязі, у якому висвітлюється та чи інша новина, її повторенні, і, звичайно,
лексичному оформленні. Як наслідок, новинні портали здатні формувати міфи
сучасності, у яких актуальна реальність поділяється на чорне та біле,
створюються образи героїв та негідників, формуються нові цінності. Ставлення до
цих міфів диференціює читачів по різних
групах (провладна чи опозиційна, оптимістів чи скептиків тощо), змушує
повірити, що вони володіють важливою інформацією і здатні змінити історію. Так
непомітно за допомогою мовного маніпулювання здійснюються інформаційні
революції, а услід за ними готуються й соціальні. Саме тому тексти новинної
інтернет-комунікації потребують уважного вивчення та оцінки. Між тим новинних
ресурсів в інтернеті забагато, що унеможливлює їх якісну оцінку повною мірою, виникає
потреба у автоматизованій оцінці текстів сайтів новин. Але комп’ютерне
забезпечення для такої оцінки ще у стані розробки та обмеженого доступу. Тому
учені можуть керуватися лише статистикою та загальнодоступними пошуковими
сервісами.
Статистику найбільш рейтингових сайтів новин
східнослов’янськими мовами досліджували С. Г. Батманова, О. А. Калмиков,
В. В. Кіхтан та ін. [11; 40; 41; 45]. Сьогодні з один з найбільш
популярних українських сайтів – «Останні новини України та світу.
Корреспондент.net – свіжі новини дня».
Під анонсом новинного повідомлення розуміють заголовок,
початок повідомлення, відповідне фото і гіперпосилання на повний текст
повідомлення. Анонси повідомлень зазвичай представлені у вигляді односкладових
або двоскладових речень, але навіть останні є вельми короткими, що відповідає
звичці читача до поверхового читання з екрану монітора [89, с.34]. Фахівці
відзначають, що анонс за короткий проміжок часу повинен не змінити свідомість
адресата, а активізувати цікавість до викладеної повної версії події в цьому
інформаційному джерелі [50, с.283]. Схоже визначення використовується й щодо
заголовків новин: «текст, розміщений на початку новинного випуску Інтернет
сайту, який створює з декількома іншими текстами, що мають аналогічні
характеристики, блок основних тем випуску, таких, що формують його короткий
зміст» [29, с.6]. На наш погляд, термін «анонс новинного повідомлення» ближче до суті
досліджуваного явища, оскільки поняття «заголовок» передбачає передачу
ключового змісту статті, що не відповідає реаліям інтернету і не відображає
маніпулятивного призначення такого тексту.
Окремо уваги заслуговує поняття «новина». Цей термін
використовується у різних галузях знань, де акцентуються різні аспекти
зазначеного явища. «З журналістської точки зору новина – це оперативне
інформаційне повідомлення, яке містить суспільно важливу та актуальну
інформацію, що стосується певної сфери життя суспільства загалом чи окремих
його груп. Слід зазначити, що в журналістиці – це окремий інформаційний жанр,
який характеризується стислим викладом ключової інформації щодо певної події,
яка сталася нещодавно і основами характеристиками якої є: оперативність,
актуальність, суспільна значущість або інтерес, об'єктивність, достовірність,
специфічність побудови інформаційного повідомлення. В когнітивному аспекті
новина – це певним чином організоване знання, яке не буде зрозумілим і
сприйнятим поза соціокультурним або соціокомунікативним контекстом. Новина в
такому контексті – це не пасивне інформаційне повідомлення, а активна
комунікаційна взаємодія між авторами та споживачами інформації, внаслідок чого
відбувається обмін не просто інформацією, а й знаннями, що втілюють певні
ціннісні орієнтації, думки, норми, установки обох сторін» [50, с.283]. Саме два
описаних аспекти розкривають суттєві особливості новин, важливі для нашої
роботи: усі журналістські характеристики новин присутні й в інтернет-дискурсі,
проте у мові Мережі ці якості виражені більш яскраво, порівняно з друкованими
ЗМІ; розрахунок на активність реципієнта реалізовано в інтернеті через низку
гіперпосилань та можливість коментування й оцінки.
Існує думка, що новини в Мережі поступово витісняють
друковані видання. На доказ цього професор харківського університету
О. І. Горошко наводить цифри американської статистики: «У США 24 з 25
газет зафіксували падіння тиражу» [26, с.114]. За інформацією Книжкової палати
України імені І.Федорова, схожі тенденції спостерігаються й в Україні. Так, у
2010 році було зареєстровано 2347 традиційних газетних видань, у 2011 році –
вже лише 2067 [24, с.86]. Власне
американські фахівці Г. Смолл та Г. Ворган аналізують світові
тенденції та досвід колег й стверджують, що інтернет стає головним джерелом
новин, і традиційні друковані ЗМІ близькі до краху. Асоціація газет США
відзначає, що за останні роки відвідуваність новинних сайтів зросла, а тиражі
паперових газет падають. На початку 2007 року журнал Time і інші популярні
друкарські тижневики скоротили витрати на паперову версію і вирішили підсилити
свою присутність в Мережі [81, с.154].
Домінування інтернет-новин над друкованими більшість
учених пояснюють перевагами віртуального простору, такими як:
- відсутність цензури,
жорсткої залежності від формату видання [39]. Між тим певна залежність від
ідеології видання все ж такі є. Чим авторитетніше видання, тим менше вона
помітна і краще прихована. Такі тексти створюють враження об’єктивних і
влучних, свідчать про професіоналізм контент-менеджера. Відсутність цензури з
одного боку реалізує право на свободу слова (яка обмежена ідеологією видання),
з іншого – сприяє поширенню текстів з різноманітними помилками, тенденції до
необмеженості у виборі мовних засобів;
- гіпертекстовість [11,
с.4; 42, с.168; 47, с.8; 55, с.21; 59, с.4] та інтерактивність [11, с.4; 29,
с.7; 42, с.168; 47, с.8; 55, с.21; 83, с.233]. Ці особливості
інтернет-комунікації дозволяють специфічно анонсувати новину та створювати
безпосередні зв’язки між текстами. Крім того гіперпосилання набувають формату
«стислого тексту», користувачі можуть не читати повний текст, а формувати думку
винятково на основі гіперпосилань [52, с.310]. Цікаво, що анонс на новинних
сайтах не завжди фіксує суть повідомлення, а скоріше має сприяти
презентативності, зацікавленню якнайбільшої кількості читачів, для цього автори
вдаються до мовної гри, використання прецедентних текстів тощо. Вчені
підкреслюють, що сучасні люди дуже часто читають тільки заголовки, в кращому
випадку – підзаголовки. Особливо привертають увагу так звані «заголовки-гачки»,
які впливають на емоції читача [31, с.414]. Крім того гіпертекстовість формує у
мовній свідомості модель лабіринту, у якому легко заблукати. Багаторазові
переходи по гіперпосиланнях у бажанні встановити істину можуть призвести до
втрати часу і суті первинних повідомлень. Можливість для читача вступити у
діалог з автором тексту, висловити свої думки та почуття безумовно приваблює. Але,
коментарі читають нечасто, тому більшість висловлених думок так і залишаються не
почутими. Між тим у користувача формується враження, що його думка завжди
важлива і доречна. Це впливає на мовленнєву поведінку особистості і сприяє
інфантилізації суспільства;
- електронна форма, що
дозволяє спростити процес друку, зекономити час [55, с.15], також такий формат
дозволяє дуже швидко повідомити новину, полегшує пошук відповідної інформації,
дає можливість групувати тексти, створювати вибрані теги, сприяє оперативності
[11, с.8; 29, с.7; 42, с.168, 55, с.18]. Але оперативність має низку недоліків,
що виявляються у передачі недостатньо перевіреної інформації, чисельних
помилках, фрагментарності, які відповідно впливають на мовну свідомість
користувача, знижуючи цінність інформації та знань взагалі, розхитуванні мовних
норм, послабленні логічних зв’язків;
- колективне авторство та
співредагування [50, с.178]. За умови вмілого використання цієї особливості
створюється цілісне враження щодо подій певного дня, між якими встановлюються
асоціативні зв’язки таким чином, що одна новина підтверджує іншу. Але помилки
колективного авторства відразу помітні, вони провокують критичне ставлення до
повідомлення, неоднозначність тлумачень, непорозуміння і небажання читати далі.
Часто такі помилки реалізуються фрагментарністю текстів, що веде до послаблення
асоціативних зв’язків у мовній свідомості особистості;
- можливість архівування [11,
с.4; 29, с.7; 42, с.168; 47, с.8] та електронного пошуку [11, с.4; 47, с.8]
дозволяють з одного боку опрацьовувати інформацію, групувати її відповідним
чином, з іншого – теж сприяють поверховому ставленню до інформації, оскільки
те, що заархівовано, не треба запам’ятовувати, а електронний пошук, як правило,
здійснюється у досить високому темпі, що заважає глибокому розумінню
повідомлень. В соціальному аспекті це призводить до погіршення пам’яті та
поверховості мислення;
- можливість постійного
доступу з будь-якої точки світу [11, с.8; 29, с.7; 41, с.15; 42, с.169; 47, с8;
55, с.15]. Ця риса з одного боку дає можливість завжди бути «в курсі», а з
іншого – формує у свідомості відчуття легкодоступності знань;
- мультимедійність [11, с.8; 42, с.168; 47, с.8; 55, с.21; 83, с.233] дозволяє супроводжувати
текст новинного повідомлення не лише малюнком (що можливо і у друкованому
форматі), а й звуковими та відео файлами, підкріплювати інформацію доказами.
Проте хоча така технічна можливість існує, на більшості новинних сайтів вона
використовується досить рідко, здебільшого текст супроводжують тільки
зображення. Це свідчить про відсутність мультимедійних доказів, слабкість
аргументуючого мислення та поверховість. Мультимедійні компоненти
використовуються на сайтах новин східнослов’янськими мовами переважно для
привертання уваги, презентативності;
- необмежений тираж [55,
с.15] та низька собівартість [42, с.169; 55, с.15]. Ці риси дозволяють робити
випуски новин по кілька разів на день, змінюючи контент головної сторінки
новинного сайту відповідно до нової інформації та ідеології видання. Деякі
повідомлення повторюються, наголошуються та перефразовуються, тоді як інші
приховуються за низкою новин. Багаторазове повторення тексту збільшує його
правдоподібність та значимість, розставляючи акценти у мовній свідомості
читача;
- персоналізація, тобто
здатність інтернету забезпечувати необхідною інформацією згідно з уподобаннями
користувачів [83, с.233]. Ця риса сприяє суб’єктивності сприйняття та оцінки
тексту за рахунок загравання з читачем, на сайтах новин вона реалізується
шляхом підбору «схожих» на думку комп’ютера повідомлень, читаючі які, реципієнт
переконується у правильності власної думки. Це призводить до зменшення
критичності, створення хибного враження, що людина володіє ситуацією, і
розкриває широкі можливості до маніпулювання свідомістю.
До мінусів новин у мережі зараховують: нехтування мовними
нормами [39]; спрощення мови [39 ; 47, с.11];
уривчастість (не можна відкрити декілька сторінок в одному вікні), широке
використання жаргону, інвективів, термінів [39], неологізмів [14] тощо. Іноді
за допомогою новин намагаються поширювати шкідливу інформацію. Проте відповідно
до Резолюції Єврокомісії про запобігання поширенню в інтернеті інформації
незаконного змісту, шкідливої для морального здоров’я суспільства 1996 року
така інформація має контролюватися.
Мові інтернет-новин, як і друкованих, властиві такі
особливості жанру, як стислість, звернення до масової аудиторії,
неозначено-узагальнена референтність, деперсоналізація автора, особлива графічна організація тексту, наявність візуального
супроводу, колегіальність [85,
с.213; 32, с.30; 47, с.3]. Між тим процес сприйняття новин у Мережі дещо
відрізняється від розуміння друкованих видань і підпорядковується принципам:
гіпертекстового ланцюжка, «перевернутої піраміди», стану «неперервної розсіяної уваги»,
«веб-серфінгу» або браузингу, що призводить до побіжного ознайомлення з
текстом.
Мова в інтернеті набуває нового звучання, специфічних
форм реалізації, що відкриває можливості для глибокого вивчення традиційних
об’єктів, мовленнєвого відображення свідомості особистості та суспільства. З
погляду інтернет-лінгвістики цікавим є аналіз особливостей реалізації
комунікативного кодексу в межах новинного дискурсу, оскільки це один з
найпопулярніших інтернет-дискурсів.
Під комунікативним кодексом розуміють «певну систему критеріїв (стандартів), за якими
розробляють судження, оцінки, та принципи (правила), які регулюють мовну
поведінку мовців під час комунікативного акту» [79, с.80].
Особливості реалізації комунікативного кодексу відображають традиції та
національну специфіку спілкування.
В умовах інтернету формат спілкування сильно
змінюється, і справа не лише в технічній опосередкованості. Деформуються усі
компоненти спілкування. Комуніканти замість реальних особистостей реалізуються
як вигадані персонажі, профілі, щодо яких відомо мінімум інформації, часто не
має змоги перевірити її правдивість. В інтернеті головним стає не хто говорить,
а що він каже. Акцент зміщується на повідомлення, через які реалізується
комунікація. Невербальний компонент спілкування теж мінімізовано. Особливості сайтів новин також безумовно
впливають на функціонування комунікативного кодексу.
Провідними принципами комунікативного кодексу вважають принцип увічливості
та принцип кооперації [79, с.81]. Реалізація цих принципів також може
деформуватися на сайтах новин. У класичному розумінні «принцип увічливості» – це сукупність
соціальних умінь, головна мета котрих – створення умов, за яких комуніканти в
межах контакту відчувають доцільність (підтвердження) своїх мовленнєвих дій [79,
с.81]. Тобто у ввічливій розмові мовець має відчувати, що його думка важлива і
потрібна слухачу. Дж. Ліч сформулював принцип увічливості як сукупність таких
максим (етичних принципів, правил) [79, с.85-86]: а) максима такту – непорушення меж приватної сфери
співрозмовника: робити його комунікативну мету предметом обговорення лише тоді,
якщо ця мета ним експліцитно окреслена; б) максима великодушності – застерігає співрозмовників від
домінування під час комунікативного акту; в)
максима схвалення – це
максима позитивності в оцінюванні; г) максима згоди – максима не опозиційності, вона протилежна стереотипу «У
суперечці народжується істина»; ґ) максима симпатії – це максима доброзичливості; д) максима скромності – максима неприйняття похвали на
власну адресу.
Максима такту часто порушується, коли Вам замість очікуваних новин
пропонують приховану рекламу, наприклад: «Renault
Clio получит неожиданно роскошную версию» [74]. Цей анонс базується на
таких специфічних рисах інтернет-комунікації як віртуальність, гібридність,
насиченість неологізмами, презентативність, персоналізація. Чотири інші максими
порушуються рідше. Серед зазначених максим, максима такту традиційно має
найменший вплив на спілкування у східних слов’ян. Можливо саме тому вона частіше порушується. Ввічливе
спілкування у українців, росіян та білорусів історично ґрунтується на симпатії,
великодушності, скромності. Постійні схвалення та відсутність заперечень можуть
сприйматися як прояв нещирості. А на приватну сферу в мовленнєвій поведінці
тільки починають звертати увагу. Пострадянському колективному суспільству важко
навчитися поважати приватність, яка багато років засуджувалася.
Щодо принципу кооперації – коли співрозмовники, які належать до однієї
культури, керуються певними припущеннями, що можна сказати і чого не слід
говорити в тій чи іншій ситуації – то існує чотири максими [79, с.87-89]:
максима повноти інформації – не менше і не більше інформації, ніж потрібно;
максима якості інформації – намагайся, щоб твоє висловлення було істинним;
максима релевантності – не відволікайся від теми; максима манери – уникай
незрозумілих висловів, неоднозначності, непотрібного багатослів'я, будь
організованим. Ці максими майже завжди різною мірою порушуються на сайтах
новин. Обсяг інформації, що містить новина, визначається не потребами адресата,
а політикою сайту. Для прикладу порівняйте: «В Москве осталось снести 255 пятиэтажек» та «Запад в ступоре: что опять замыслил Путин» [74]. Ці новини з одного
випуску Рамблер.ру від 27.07.2014. Проте перший текст – не ідеологізований та
цілком зрозумілий, тоді як другий – політичного змісту, незрозумілий зовсім,
навіть не несе нової інформації. Якщо дешифрувати мовленнєві одиниці, то зміст
другого тексту зводиться до «У Западних країнах не знають, що задумав Путін».
Нічого нового. Ще Ф.Тютчев у 1866 році писав про це: «Умом Россию не понять…».
Другий текст створено з використанням таких особливостей інтернет-комунікації
та, зокрема, сайтів новин як персональна анонімність, варіативність, проникність,
схильність до мовної гри, особливий мовленнєвий етикет, презентативність,
гіпертекстовість, персоналізація. Неповний текст другого анонсу типовий для
спілкування східних слов’ян, у практиці розмовні та непідготовлені тексти часто
бувають неповними. Більш того, неповнота може слугувати свого роду паролем або
визнанням розумності співрозмовника. Але така манера комунікації сприяє
уривчастості свідомості і може призводити до складнощів у послідовному
викладенні думок, мотивуванні дій.
Максими якості інформації та релевантності порушуються, коли нам анонсують
одну новину, а посилання пропонує іншу або взагалі не новину. Наприклад: «Неожиданный поступок Ротару восхитил всю
Россию» [74]. Скориставшись гіперпосиланням
(http://otvetin.ru/rotaru.html), дізнаємося, що один з фанів співачки пропонує
їй одружитися, проте Ротару серйозно цю пропозицію не розглядає та лишати
кар’єру не збирається. Що ж такого несподіваного та захопливого у цій новині?
Нічого. І автор це розуміє та навмисно викривляє факти, щоб заінтригувати
побільше читачів. Такий текст є свідченням особливого мовленнєвого етикету,
яскравої презентативності інтернет-комунікації, гіпертекстовості та
персоналізації сайтів новин. Вимагати якість на теренах пострадянського
суспільства лише тільки вчаться, неякісний товар рідко повертають, до
неякісного обслуговування вже звикли. Тому новинні сайти з текстами низької
якості досить популярні, але ситуація змінюється. Інтернет пропонує все більше
новинних ресурсів, тому підвищення якості тексту стає конкурентною
необхідністю. Можна сподіватися, що це призведе до дотримання максим якості та
релевантності.
Дотримання максими манери не властиве для сайтів новин. Проаналізувавши
більше 9 тис. заголовків, ми встановили, що більше 5 тис. з них містять
незрозумілі вислови, неоднозначності, непотрібне багатослів'я. Спонтанна
організованість складно дається авторам новинних сайтів. Ситуація погіршується
через недостатню увагу до якості тексту. Відсутність цензури та свобода слова
дали змогу нефахівцям стати авторами, відсутність належної освіти та досвіду
проявилися через чисельні помилки та девіації.
Отже, реалізація комунікативного кодексу на сайтах новин має свої
особливості, що зумовлені специфікою новинних сайтів та ідеологією їх авторів.
Використовуючи особливі мовленнєві одиниці, продуценти прагнуть маніпулювати
свідомістю читачів, нехтуючи при цьому істинністю, щирістю та кооперацією. Такі
маніпуляції виявляються успішними за умови відповідної організації контексту.
Стосовно
розуміння новинного інтернет-тексту також можна виділити низку особливостей.
Сьогодні відомо,
що у процесі породження та сприйняття мовлення беруть участь такі ділянки мозку
(див мал.1): зона Брока (відповідає за оперування рекурсією (ієрархічними
побудовами) та синтаксичною структурою, тобто розуміння висловів типу «Глокая
куздря…»), зона Верніке (оперування рекурсією та семантикою) та скроневі
ділянки (де зберігаються семи) [73, с.188-189]. Абстрактний зв'язок
(кросмодальна абстракція – перенесення знань з однієї модальності в іншу) між
цими трьома зонами відбувається за участю дзеркальних нейронів у нижніх
тім’яних дольках мозку [73, с.210] та лобних долях, саме активність цих ділянок
породжує у свідомості людини варіанти тлумачення вислову. Нейрологічні
дослідження стверджують, що активність у цій ділянці мозку породжує образ,
картинку того, про що говорять, у нашій свідомості. Крім того у мовленні бере
участь також частина островка – прихована у Сильвієвій борозді ділянка кори [44,
с.150] під зоною Брока.
Малюнок
1.Мовленнєві центри у мозку
Разом з цим існує припущення, що
віртуальне спілкування змінює звичайний спосіб роботи мозку, що позначається
зменшенням активності лобних ті тім’яних ділянок. Зазвичай лобні ділянки
відповідають за надання сенсу речам та явищам, свідомий контроль та волю тощо,
їх діяльність пригнічена у людей з різними формами залежності. Тім’яні ділянки
перш за все презентують різницю між собою та іншими, особистість у
просторово-часовому вимірі. Зазначені функції менш важливі у
інтернет-комунікації порівняно з реальним спілкуванням, де завжди
підкреслюється «де», «коли», «хто». Також мовленнєва діяльність в інтернеті
потребує менше свідомого контролю: не потрібно вичікувати паузи, обмежувати
обсяг тексту і навіть чекати репліки співрозмовника; бесіда часто ведеться одночасно
кількома комунікантами, спілкування можливе навіть за відсутності
співрозмовника (таке явище отримало назву «офлайн»).
Згідно з
узагальненими у 2014 році результатами досліджень мозку: ліва півкуля
встановлює сенс слів, спираючись на значення (що зберігаються у пам’яті) та
очікування; права півкуля трактує сенс, спираючись на поточний контекст.
Відповідно сприйняття за допомогою лівої півкулі обмежене нерозумінням
невідповідностей змісту та контексту, тоді як права півкуля, узгоджуючи ситуацію та текст, не уважна до конкретних
слів [44, с.36].
Важливу роль у
процесі розуміння і дії, і мови відіграють відкриті на межі ХХ і ХХІ ст.
дзеркальні нейрони (див. мал..2). «Мова є частиною цієї резонансної системи, завдяки якій – в результаті спостереження за діями інших людей – в
нас самих активізуються сценарії дій. Феноменальна
здатність мови викликати
швидке й інтуїтивне розуміння заснована, отже, на дії
дзеркальних нейронів [12,
с.62].
Малюнок 2.Розміщення дзеркальних нейронів у деяких структурах мозку [12, с.32].
Сучасні відкриття
також стверджують, що нейропсихофізіологічні процеси розуміння усної та
письмової мови суттєво відрізняються. За результатами дослідження вчених з
університету Карнеги-Меллона «в процесі слухання і читання приймають участь різні
ділянки мозку і в процес слухання і читання слів залучені різні центри
розуміння… Прослуховування звукових книг залишає інший набір спогадів, ніж
читання. Останні новини, почуті по радіо, опрацьовуються інакше, ніж ті ж самі
слова, прочитані в газеті. Результати цього дослідження спростовують уявлення,
згідно з яким тільки один центр в мозку розуміє слова, незалежно від того, яким
чином (через який орган почуттів або засіб передачі) інформація потрапляє в
мозок» [33, с.482]. Цей факт підтверджують й інші учені, зокрема японські
нейрофізіологи з Університету в Денкі, які досліджували особливості сприйняття
емотиконів [81, с.29].
Інтернет-комунікація
не передбачає безпосередній зворотній зв'язок. Звичайно реципієнт може
висловити свої думки з приводу прочитаного у вигляді коментарів, проте
первинний текст новинного анонсу від того не зміниться. У таких умовах на думку
професора калузького університету, автора силогістичної концепції розуміння на
основі аргументних функцій Л. Г. Васильєва реципієнт покладається на
інтроспекцію і припущення про те, що текст закодований автором таким чином, що
дає можливість компетентному реципієнту (що володіє мовою і має спеціальні
знання в даній конкретній предметній галузі) адекватно зрозуміти міркування
автора. Кодування тексту природною мовою з метою передачі інформації
передбачає, що текст буде зрозумілий [19, с.227]. Проте зібраний нами матеріал
наводить на думку, що припущення професора Л. Г. Васильєва, на жаль,
не завжди виправдовується.
Отже, новітні нейрологічні дослідження підтвердили, що
розуміння базується не лише на знанні синтаксису та семантики. Варіативність
розуміння тексту біологічно обумовлена та провокується мовними чинниками.
Нейропсихологічні механізми варіативності розуміння пов’язані з кросмодальною
абстракцією. Розуміння тексту в процесі інтернет-комунікації навіть
фізіологічно відрізняється від інтерпретації усного чи писемного тексту. Можна
припустити, що типовий механізм розуміння (за допомогою дзеркальних нейронів)
задіюється в умовах інтернету рідше через опосередкованість контакту. Проте у
випадку інтернет-комунікації зростає роль правої півкулі в процесі рецепції та
контролю мовленнєвої поведінки. Процес розуміння можна умовно поділити на три
етапи: рецепцію, інтерпретацію та емоційну ідентифікацію, при цьому варто
пам’ятати, що останні два етапи проходять одночасно та здатні впливати один на
одне. Рецепція відбувається у периферичній та центральній нервовій системі,
відповідно до каналу сприйняття, у мозку така інформація обробляється сенсорними
ділянками відповідного органу (зір, слух, тощо). Інтерпретація здійснюється у
спеціалізованих ділянках асоціативної кори за участю та контролем лобних долей.
Емоційна ідентифікація проводиться у лімбічній системі з урахуванням
попереднього досвіду (відповідно задіяні скроневі ділянки) та результатів
інтерпретації. Кінцевий результат веріфікується за участі асоціативної кори
обох півкуль, лобних долей та лімбічної системи. Особливе значення при цьому
має робота правої півкулі, що пов’язана з контекстуальним осмисленням. Крім
того, варто зазначити, що усне, писемне та інтрнет-мовлення інтерпретується
трохи по-різному, оскільки ця діяльність здійснюється різними ділянками мозку,
відповідно до цих процесів залучені різні когнітивні карти. У випадку інтернет-мовлення
специфічними особливостями є слабший контроль орбітофронтальної кори (що,
мабуть, пояснюється меншою кількістю комунікативних обмежень у
інтернет-комунікації), гіпотетично менша активність дзеркальних нейронів (це
ускладнює розуміння) та посилена робота лімбічної системи (можливо емоційністю
компенсується нестача зовнішнього контексту).
Важливими здобутками сучасних концепцій розуміння тексту
вважаємо виокремлення поняття мовної свідомості як частини свідомості, що
активізується у процесі мовлення та взаємодіє з текстами; поняття текстової
домінанти як особливо важливих мовленнєвих одиниць, що передають смисловий код
тексту; диференціація смислу та значення мовленнєвих одиниць. Розуміння
текстових домінант, як і інших мовленнєвих одиниць, передбачає співставлення їх
значень, сенсів, контексту та попереднього досвіду мовця. Для того, щоб
розібратися у цьому процесі необхідно чітко представляти собі відмінності між
зазначеними компонентами. Проте у визначенні і значення, і сенсу наукове
співтовариство поки що не дійшло спільного висновку, оскільки, як зазначає
професор Сибірського університету у м. Красноярську
А. В. Колмогорова, проблема сенсу мовного знаку в конкретному
контексті не часто ставала предметом вивчення лінгвістів унаслідок відсутності
у даного феномена ознаки системності, яка забезпечувала б успішність
дослідження з позицій детермінізму [48, с.8]. Ще одну причину називає професор
РАН А. І. Новіков у дослідженні «Сенс: сім дихотомічних ознак»:
«Відомо, що робилися неодноразові спроби виключити сенс із сфери наукового
аналізу. Слід зазначити, що для цього є певні підстави. Одна з них пов'язана з
уявленням про сенс як екстралінгвістичне явище…» [64, с. 132]. Між тим
сучасні лінгвістичні розвідки переконливо доводять, що відправною точкою для побудови
сенсів вислову та тексту виступає лексичне значення їх складових. Розрізнення
сенсу та значень стало значною перепоною на шляху розробки програм штучного
інтелекту, програмісти зосереджують увагу на особливостях конструювання сенсу у
мовній свідомості, деталізації і узагальненні смислових картин. Проте для
побудови несуперечливої теорії, яку можна було б впровадити у програмне
забезпечення, їм не вистачає лінгвістичних знань.
Теорії сенсу та значення
розроблялися кількома мовознавчими школами (Д. О. Леонтьєвим,
Р. І. Павіленісом, І. М. Кобозевою,
О. В. Бондарко, І. Р. Гальперіном,
Е. Д. Сулейменовою та ін.), але результати цих досліджень досі не
були узагальненні.
У процесі спілкування, зокрема
інтернет-комунікації, слова здатні набувати різного змісту. Про необхідність
виокремлення у структурі слова кількох різних типів значення йшлося ще у
класичних роботах ХІХ-ХХ ст. Зокрема, відомий німецький філософ і
математик Г. Фреге вважав, що текст може мати тільки одне значення, але декілька
сенсів, або ж не мати значення (якщо в реальності йому ніщо не відповідає), але
мати при цьому сенс [56, с. 10]. Відповідно вчений акцентує абсолютну
природу сенсу на відміну від обмеженості значення. Узагальнюючи філософські
тези, знаний російський психолог, засновник світової психології сенсу,
Д. О. Леонтьєв пояснює абсолютність сенсу: він не заданий а priori, а
створюється на кожному етапі опису; він ніколи не буває структурно завершений;
джерелом, що приписує сенс речам, є свідомість, актуальний впорядкований досвід
[56, с. 10-11]. Це і подібні твердження стали підґрунтям того, що сенс
почали розглядати відірвано від значення.
Цікава позиція
запропонована професором А. І. Новіковим, який аналізуючи окремі
мовні одиниці тексту, розрізняє значення і сенс як «проекцію тексту на
свідомість» і «проекцію свідомості на текст» [63, с. 13]. Але при цьому
вважає, що сенс базується певною мірою на з'ясуванні «суті справи,
запрограмованої автором у задумі тексту, який при сприйнятті уявляється як
певний код, який слід розшифрувати» [65, с. 143], тобто процес розуміння
інтерпретується як розшифровка задуму автора.
На думку професора з
Курська Т. Ю. Сазонової, психолінгвістичне трактування значення слова
(услід за професором Тверського у6ніверситету О. О. Залевською) постає
як процес співвідношення словоформи з деякою сукупністю продуктів переробки
досвіду людини та з продуктами різноманітних плотських вражень, які і створюють
перцептивно-когнітивно-афектний внутрішній контекст. Прийнята «за домовленістю»
система значень є лише медіатором, що забезпечує вихід індивіда на його образ
світу [38, с. 50; 78, с. 71]. Професор О. О. Залевська,
один з найавторитетніших сучасних фахівців з психолінгвістики, виділяє у слові
два види значення: загальносистемне і психологічне. «Перше включає знання, що
розділяється (за домовленістю) всіма носіями тієї або іншої мови (культури),
узгоджується з дефініціями тлумачних словників і забезпечує взаєморозуміння
людей у процесі комунікації. Друге є результатом процесу співвідношення
загальносистемного значення з індивідуальним образом світу, тобто розуміння
значення слова, встановлення його «для себе» [37, с. 40]. Ще академік
Імператорської Санкт-петербурзької академії наук, один з засновників
вітчизняної лінгвістики, О. О. Потебня, розглядаючи лексичне значення
слова, виділив два типи: подальше (словникове) і найближче (дане носієм мови)
значення. Ця теорія отримала розвиток в межах сучасної психолінгвістики в
роботах професора воронізького університету Й. А. Стерніна, де
розрізняються лексикографічне і психологічно реальне значення слова [82,
с. 171-172]. Не викликає сумнівів той факт, що найближче (за
О. О. Потебнею), психологічно реальне (за Й. А. Стерніним)
або психологічне (за О. О. Залевською) значення не збігається із
словниковою дефініцією, і, якщо слово активно використовується, певно, що
трактування, дане носіями мови, буде ширше лексикографічного. Але чи можемо ми
в цьому випадку говорити про значення або мова йде вже про сенс? Припустимо, що
загальний компонент визначень слова, отриманих від носіїв мови ще можна
розглядати як значення (і то не завжди), але індивідуальні й оригінальні
варіанти тлумачень правильніше інтерпретувати як сенси. Схожого визначення
сенсу дотримується також фахівець з питань абсурду В. Ю. Новікова та засновник
комунікативної лінгвістики, професор львівського університету
Ф. С. Бацевич [66; 13, с. 77-78]. Поділяючи, в цілому, таку
позицію, прагнемо встановити загальномовні диференціальні ознаки смислу та
значення. Як свідчить представлений вище теоретичний огляд наукових праць, у
лінгвістичному аспекті такими диференціювальними ознаками значення виступають
тісний зв'язок із знаком / текстом; спільність компонентів найближчого або
психологічно реального значення; елементи контекстних дефініцій, що збігаються.
Як сенс пропонуємо розглядати все те нове, індивідуальне й оригінальне, що
привносить у текст конкретний читач.
Щоб дати об’єктивну оцінку представленим теоріям,
звернімося до практичного аналізу мовленнєвого матеріалу – новинних анонсів з українського
найбільш популярного сайту новин. Розглянемо деякі новинні анонси від 24 квітня
2012 року:
У першому та другому анонсах «Голландская
антиреклама Евро-2012 вызвала возмущение украинских властей» та «Батьківщина:
Власть распространила фальшивое
видео о Тимошенко» текстова домінанта «власть» використовується як
евфемізму, тим самим провокуючи кожного реципієнта вкладати у нього власний
сенс. Читач, відштовхуючись від словникового значення цього слова,
інтерпретуватиме його як певну провладну структуру, на яку покладатиме
відповідальність залежно від власного попереднього досвіду та емоційної оцінки.
Для свідомого сприйняття та розшифровки вислову потрібно буде задіяти ліву півкулю
та скроневі ділянки. За відсутності бажання аналізувати текст, читацька оцінка
новини проектується на оцінку діяльності влади в цілому. Цікаво, що у двох
сусідніх текстах влада автором оцінюється протилежно: позитивно – у першому
випадку та негативно – у другому. Такі контрастні конотації поруч сприяють
появі відчуття тривоги та незадоволеності і ускладнюють критичне осмислення тексту.
Між тим використання подібних евфемізмів досить поширене в інтернеті явище, що
підкріплюється такими рисами новинної інтернет-комунікації як персональна
анонімність, функціонування особливого мовленнєвого етикету, презентативний
характер. При цьому порушується більшість максим комунікативного кодексу,
зокрема стосовно великодушності, схвалення, симпатії, повноти та якості
інформації та манери. Така новина є спробою невмілого маніпулювання з
використанням ефекту первинності та намаганнями прикрити неважливою схвальною
інформацією більш важливе звинувачення. Детальний аналіз текстів свідчить, що
українським новинним інтернет-ресурсам, на жаль, ще далеко до об’єктивності та
незалежності.
Сприйняття третього та
четвертого анонсів не викликає складнощів.
Рецептивні відхилення
розуміння п’ятого анонсу «Президент
Южного Судана заявил, что Хартум
объявил его стране войну» виникають через
використання маловідомого слова «Хартум» (столиця Судану). Тлумачення
значення призводить до необхідності інтерпретувати текстову домінанту Хартум
як метонімію з невизначеним змістом (при залученні механізму ймовірнісного
прогнозування можливі такі варіанти інтерпретації як уряд, народ чи якась
окрема група людей). Відповідно виникають і різні варіанти розуміння. Смислова
неузгодженість тексту нівелює можливості емоційної ідентифікації. У цьому
анонсі реалізовані такі особливості новинної інтернет-комунікації як недотримання мовних норм, схильність до
мовної гри, презентативний характер, персоналізація тощо. Зазначене сприяє
частковому порушенню комунікативного кодексу, зокрема в межах максим повноти,
якості інформації та манери. Складається враження, що новина адресована
вузькому колу читачів, які добре поінформовані про політичну ситуацію в Судані.
Інші ж мають або некритично проглянути текст (що сприяє закріпленню звички до
браузингу) або ж скористатися гіперпосиланням та прочитати статтю (засмічуючи
свідомість непотрібною інформацією), щоб не почувати себе недостатньо освіченими.
Певно подібним новинам місце на спеціалізованих інформаційних ресурсах або ж
вони мають супроводжуватися більш поширеним текстом.
Таким чином, узагальнимо представлену інформацію. Інтерпретацію
аналізованих текстів ускладнюють мовленнєві одиниці:
1) що містять
недостатньо інформації (як у анонсі «Президент
Южного Судана заявил, что Хартум
объявил его стране войну»);
2) що містять
надлишок інформації (як у анонсах «Голландская
антиреклама Евро-2012 вызвала возмущение украинских властей» та «Батьківщина:
Власть распространила фальшивое
видео о Тимошенко»).
Питання про подібні одиниці, що ускладнюють розуміння
тексту, неодноразово поставало в лінгвістичній літературі (у роботах
Ю. Д. Апресяна, Н. Д. Арутюнової, О. А. Бороніна,
А. Є. Бочкарьова, Т. В. Булигіної,
Т. Є. Водоватової, О. В. Грудєвої, А. А. Дживаняна,
О. В. Ковшикова, Л. В. Короткова, А. В. Ленец,
А. І. Новікова, Т. Б. Радбіля, О. М. Саєнко,
В. З. Саннікова, Л. В. Сахарного, Ю. О. Сорокіна,
Н. М. Ткаченко, О. Д. Шмєльова, Л. В. Щерби,
Г. М. Ейхбаум, О. В. Ягунової та ін.). Періодичність появи
публікацій із цієї теми свідчить, що названа проблема вже 30 років не втрачає
актуальності. Пропонуємо називати такі одиниці називати девіантними, оскільки
вони провокують девіації, тобто відхилення у розумінні, варіативність.
Девіантні мовленнєві одиниці, що трапляються у текстах
східнослов’янськими мовами, можна поділити на три великі групи за механізмом
виникнення девіацій. Кожна з цих груп має певні специфічні особливості:
1. недостатньо
інформативні – містять недостатньо інформації, в таких мовних одиницях безліч
лакун, що виникають унаслідок відсутності лексико-граматичних або лексичних
значень у однієї або декількох лексем в їх складі. До такої групи частіше за
все можна зарахувати більшість скорочень; іншомовні запозичення, особливо
латинізовані; маловідому історично та соціально обмежену лексику, інвективи;
«дитяче мовлення» та мовлення у змінених станах свідомості; висловлювання
малознайомою іноземною мовою, неологізми та под.
2. надлишкові –
містять надто багато інформації. До цієї групи здебільшого варто віднести
контекстуально багатозначні лексеми та фразеологічні одиниці, інтертекстуальні
оніми, тавтології, гру слів, метафори, лозунги, вивіски тощо.
3. несполучувані
– вислови, що нівелюють семантичні обмеження на сполучуваність слів. Серед них
можна розглядати суперечності; псевдоречення; алогізми; експресиви; метафоричні
конструкції; порушення очікуваної манери викладу інформації, еліптичні
конструкції розмовного мовлення; нариси і т.д.
У науковій літературі існує думка, що природа девіантних
мовленнєвих одиниць «принципово не доступна вичерпному тлумаченню (завжди
зберігається якийсь неверифікований «залишок») – і це приводить як до труднощів
класифікації аномалій (лексичні, граматичні або прагматичні, синтагматичні або
парадигматичні і так далі), так і до можливості їх множинної інтерпретації.
Причому чим сильніший текст, чим талановитіший його автор, тим більше
потенційних варіантів інтерпретації містять у собі одиниці художньої мови» [72].
Між тим кількість можливих тлумачень все ж обмежена значенням лексем, що
входять до структури тексту. А способи інтерпретації лімітовані трьома шляхами:
збільшення первинного тексту, зменшення його або перестановкою. Відповідно можемо
визначити певний механізм мовленнєвих девіацій. Він лежить у сфері кореляції
значення та сенсу вжитих мовних одиниць:
Якщо у деякому контексті реалізується лише одне значення
і один сенс певної лексичної одиниці, то таку одиницю не можна вважати
девіантною, її розуміння не викликає складнощів. Наприклад: рос. «Торги на фондовом рынке РФ завершились
без определенной динамики» [75]; укр. «Підозрювану у вбивстві 14-річного сина
відправили у психлікарню» [69]; біл «Значнага
змянення абменнага курсу беларускага рубля да канца года не чакаецца – Нацбанк»
[62].
Якщо у деякому контексті реалізується кілька значень і
сенсів певної лексичної одиниці, то її розглядаємо як надлишкову девіантну мовленнєву одиницю. Наприклад:
рос. «На
автомомобиль Lada россиян будут подсаживать
с детства» [75]. Текстова домінанта, єдиний предикат цього тексту «Подсаживать»
за словником російської мови трактується через лексему «подсадить», яка
позначає «1. Помочь кому-л. сесть, взобраться куда-л.
2. Разг. Посадить кого-л. дополнительно к кому-л., куда-л. с какой-л.
целью. 3. что и чего. Посадить дополнительно (какое-л.
растение). 4. Спец. Произвести подсадку. 5. на
что. Жарг. Вызвать пристрастие к употреблению наркотиков» [16,
с.879]. З контексту не зрозуміло перше, друге чи п’яте словникове значення мав
на увазі автор. Також не зрозуміло, хто, навіщо і яким чином буде «подсаживать»
росіян. Відповідно на етапі інтерпретації можливі три варіанти, вибір реципієнт
має зробити на основі власного досвіду та ставлення до зазначеної марки
автомобіля. Відповідно буде задіяно механізм апперцепції. Одночасне залучення
словникової та емоційної пам’яті позначиться роботою і правої, і лівої півкуль
головного мозку, отже, на критичне сприйняття за допомогою лобних ділянок може
не вистачити уваги. У аналізованому анонсі знайшли відображення такі риси
новинної інтернет-комунікації як гібридність, високий ступінь проникності, недотримання мовних норм, схильність до
мовної гри, презентативний характер. При цьому порушено деякі максими
комунікативного кодексу, зокрема щодо симпатії, повноти та якості інформації,
манери. Загалом, створюється амбітендентне враження, що, з одного боку, добрий
російський уряд пообіцяв роздати автомобілі своїм неповнолітнім громадянам, або
ж для керування цим транспортним засобом не обов’язково бути повнолітнім, з
іншого – відчуття, що росіян привчать з дитинства їздити лише на ладах,
позбавившись таким чином від імпортних машин, мабуть як від ознаки
європейського. У будь-якому разі новина виглядає загрозливо: чи то неповнолітні
за кермом (на долю яких у європейських країнах приходиться більша частина ДТП),
чи заборона іномарок у Росії. Загальне враження, що право вибору моделі машини
переходить від громадянина до держави, лише підкреслює тенденції тоталітаризму
у Росії;
укр. «Тимошенко
з-за грат висунула Януковичу чотири
вимоги» [69]. «Висувати» тлумачиться як «1. Сунути, соваючи, переміщати
що-небудь наперед, на видне місце; 2.
Пропонувати чию-небудь кандидатуру для виконання якогось завдання, на вищу
посаду, на важливішу роботу; 3. Ставити на перший план» [18, с.155]. Автор цього
тексту, граючись прямим та переносним значеннями слова створив не лише
додаткову експресивність на етапі емоційної ідентифікації, а й зайву
варіативність через надлишок змісту на етапі інтерпретації. Для розуміння
тексту реципієнт має задіяти механізм апперцепції. Цей анонс акцентує деякі
риси новинної інтернет-комунікації, зокрема схильність до мовної гри та
презентативний характер. При цьому порушено максими комунікативного кодексу
щодо повноти інформації та манери. Такий текст є свідчення поганого мовного
смаку, примітивної мовної гри, він сприймається іронічно. Мем жінки-борця, що
навіть за важких життєвих умов не припиняє боротися за свої переконання,
знецінено низьким професійним рівнем автора тексту;
біл. «Заговор обреченных. Палітыка. Кто и кого пытается обмануть на
этих «выборах»? [84]. Надлишок
смислу створюється при тлумаченні цього анонсу через девіантність текстових
домінант – виразу «заговор обреченных» та багатозначного
слова «выборах». Метафоричний вираз «Заговор обреченных» на
етапі інтерпретації провокує надлишок варіантів розуміння: хто ці приречені, на
що вони приречені, ким, тощо. У читачів старшого віку також може виникнути
асоціація з однойменним класичним фільмом Радянських часів у дусі соцреалізму
(1950 року), події якого також розгортаються навколо виборів. Цікаві варіанти
інтерпретації виникають також через використання лапок навколо слова «выборы»,
вживання немотивованого пунктуаційними правилами розділового знаку вносить
додаткові сенси в аналізований текст та ускладнює емоційну ідентифікацію. У
цьому анонсі репрезентовано такі риси новинної інтернет-комунікації як високий
ступінь проникності, колективне співавторство і співредагування тексту, недотримання мовних норм, схильність до
мовної гри, функціонування особливого мовленнєвого етикету, презентативний
характер. При цьому грубо порушено комунікативний кодекс, зокрема максими
великодушності, схвалення, згоди, симпатії, повноти, якості інформації,
релевантності та манери. Алюзія на прецедентний текст свідчить водночас про
інтертекстуальність та кліпову свідомість (термін Лутовінової [57, с.13].
Прагнення привернути увагу до анонсу невдало реалізоване через невміле
використання прецедентності. Авторитет фільму не переноситься на новину через
когнітивний дисонанс. До того можна припустити, що більшість користувачів сайту
не зрозуміють підтекст, оскільки не знайомі з сюжетом фільму, тому вислів
залишиться для них лише метафорою. Між тим факт використання паралелі з таким
давнім фільмом натякає, що у Білорусі не багато змінилося у політичному
розвитку від середини минулого століття.
Якщо у деякому контексті реалізується одне значення, яке
не асоціює сенсів, або слово, що не має значення з якихось причин (невідоме
запозичення, абревіатура чи слово зі стертим значенням), то таку одиницю
розрізняємо як недостатню девіантну мовленнєву одиницю. Наприклад:
рос. «Культ iPhone: новый девайс вернул Тверской
имя Горького» [20]. Неологізми зі сфери техніки «iPhone» (модель телефону,
розроблена у 2007 році у США) та «девайс»
(за визначенням Вікіпедії «будь-який корисний пристрій», стаття у Вікіпедію
додана 2015 року) поки що не достатньо поширені, тому деякі читачі сайту можуть
не знати їх значень. Щодо прикметника «Тверская» без співвіднесення з
певним типом вулиці чи площі, цей топонім також залишається незрозумілим. Такі
текстові домінанти безперечно ускладнюють розуміння на етапі інтерпретації.
Читач змушений задіяти механізм ймовірнісного прогнозування для осмислення
вказаних лексем. У цьому тексті
реалізовано такі риси новинної інтернет-комунікації як гібридність, високий
ступінь проникності, насиченість неологізмами, недотримання мовних норм, фрагментарність, презентативний
характер, оперативність. Але даний анонс порушує деякі норми комунікативного
кодексу, зокрема максими скромності, повноти та якості інформації, манери. Новина
виглядає неправдоподібно. Значення і цінність нової моделі телефону автором
свідомо перебільшується. Текст сприймається як погано прихована реклама,
враховуючи її лексичний склад і зміст, розрахована більшою мірою на підлітків
та молодь. Загалом подібні тексти низької якості знижують авторитет новинного
порталу. Крім того текст впливає на підліткову систему цінностей, перебудовуючи
її відповідним чином, де поруч з важливими економічними та соціально-політичними
подіями розташовується інформація про новий телефон. Часто підлітки не здатні
зрозуміти суть суспільних змін, тому сприймають лише прості однозначні факти на
кшталт появи айфону. Так формується спрощене розуміння дійсності;
укр. «Від судових іннів до Мерсисайдського дербі» [67]. Складності розуміння
цього тексту пов’язані з незрозумілістю значень його домінант. Оказіоналізм «інни»
не отримав поки що словарної дефініції, тому про значення цього слова можна
лише здогадуватися, а запозичення «дербі» маловідоме, хоча й має кілька
значень і сенсів. Для декодування цих елементів на етапі інтерпретації треба
задіяти механізм ймовірнісного прогнозування. Деякі особливості новинної
інтернет-комунікації також не сприяють однозначності його розуміння, зокрема
високий ступінь проникності, насиченість неологізмами, презентативний характер.
Також порушено норми комунікативного кодексу: максими повноти інформації та
манери. Загалом текст незрозумілий, без використання гіперпосилання неможливо
встановити, про що йде мова (коментар з приводу футбольного матчу між командами
«Евертоном» та «Ліверпулем»). Навряд таке повідомлення зацікавить значну
частину аудиторії сайту. Це свідчить про низький професійний рівень автора.
біл. « «Юность» вновь проиграла» [68].
Використання оніму без референта провокує реципієнта на етапі інтерпретації
власноруч підбирати такий референт, задіявши механізм ймовірнісного
прогнозування, тож з врахуванням особистісного досвіду у трактуванні цього
анонсу можливі різні варіанти, наприклад: творчий колектив, спортивна команда
тощо. Проте встановити авторський задум навряд вдасться через неповноту тексту
та недостатність контексту. У тексті відобразилися такі риси новинної
інтернет-комунікації як високий ступінь проникності, недотримання мовних норм, схильність до мовної гри,
фрагментарність, функціонування особливого мовленнєвого етикету, презентативний
характер, оперативність. При цьому порушено максими комунікативного кодексу
щодо повноти інформації та манери. Таке повідомлення є свого роду паролем,
зрозумілим лише для кола обраних, які знають, про що йде мова. Але така форма
спілкування на публічному порталі може бути сприйнята як образа і відштовхнути
непосвячену частину читачів.
Якщо у деякому контексті
реалізується одне або кілька значень, які суперечать асоційованим ними сенсам,
то таку одиницю визначаємо як несполучувану девіантну мовленнєву одиницю.
Наприклад:
рос. «Наводнение смыло инновации» [75]. Текстові домінанти «смыть» та «инновация»
погано поєднуються, оскільки не мають спільних сем. На етапі інтерпретації
встановлюється, що «смыть» позначає «1. что. Мытьём удалить с
поверхности. 2. что. Уничтожить, снять что-л. позорящее,
бесчестящее. 3. только 3 л . Снести, унести водой, течением»[16,
с.1220], тоді як «инновация» трактується як «1. Книжн. Нововведение,
новшество. 2. Экон. Комплекс мероприятий,
направленных на внедрение в экономику новой техники, технологий, изобретений и
т.п.; модернизация. 3. Лингв. Новое, более позднее
явление в языке» [16, с.393]. Вказані лексеми мають замало спільних сем для
побудови несуперечливого вторинного тексту. Для вирішення такого дисонансу
реципієнт змушений задіяти механізм еквівалентних замін та підібрати близьке за
значенням чи формою слово, яке можна було б узгодити з іншим контекстом. Якщо
реципієнт встановлюватиме асоціації на основі логічного зв’язку, він
використовуватиме потенціал лівої півкулі головного мозку, якщо ж буде включене
образне мислення, асоціацію буде встановлено можливостями правої півкулі. Анонс
відображає такі особливості новинної інтернет-комунікації як схильність до
мовної гри та презентативний характер, порушуючи при цьому норми
комунікативного кодексу щодо повноти, якості інформації та манери. Загалом за
допомогою повідомлення не лише встановлюється зв'язок між природними
обставинами та економіко-технічним розвитком, а й повністю перекладається
відповідальність за цей розвиток з суспільства на паводок. Ситуація надмірно
драматизується, що можна пояснити або ж надлишковою емоційною включеністю
автора у описувану подію або свідомим маніпулюванням з метою поглибити кризові
настрої у суспільстві;
біл. «Мясніковіча
злавілі на гадзінніку» [84]. На
етапі інтерпретації реципієнт змушений припустити, що вираз «злавілі
на гадзінніку» певно має образний смисл, оскільки текстові домінанти «злавіти»
і «на
гадзінніку» навіть граматично між собою не узгоджуються. Звертання до
механізму еквівалентних замін, який зазвичай використовується при тлумаченні не
сполучуваних текстів, у цьому випадку малоефективне, певне тут мають бути
залучені інші психолінгвістичні механізми розуміння. Виникненню такого
незрозумілого тексту посприяли схильність до мовної гри, функціонування
особливого мовленнєвого етикету та презентативний характер новинної
інтернет-комунікації. При цьому порушено кілька максим комунікативного кодексу,
зокрема щодо симпатії, повноти та якості інформації, манери. Автор
сподівається, що незрозумілий, але презентативний текст змусить читача
скористатися гіперпосиланням, де підкреслюється, що годинник прем’єр-міністра
Білорусії удвічі дорожчий, за годинник президента і коштує більше 37 тисяч
доларів.
Виникненню комунікативних девіацій також сприяють
навмисні помилки та немотивоване пунктуаційне виокремлення [17, с. 142],
необґрунтовані або надмірні акцентуації графічними засобами [70, с. 76],
низький рівень грамотності, розміщення в кінці тексту [70, с. 23; 77,
с. 353] та деякі інші чинники.
Часто девіантні мовленнєві одиниці вживаються цілком
свідомо з метою привернути увагу; розширити читацьку аудиторію; створити
інтригу, щоб змусити реципієнта додумати те, чого не можна написати з
екстралінгвістичних причин; заплутати читача; знецінити інформацію; створити
позитивний чи негативний відтінок повідомлення; сформувати асоціативний зв'язок
з іншою інформацією тощо. Про навмисне використання мовленнєвих одиниць, які ми
назвали девіантними, пише московський професор М. М. Кронгауз та доцент
з Дніпропетровська Н. М. Блінова, зазначаючи, що «через велику
кількість нових і незнайомих слів у пересічного читача виникають проблеми із
розумінням тексту в цілому. Редакції ж новинних ресурсів далеко не завжди
дотримуються правил редагування і пояснюють незнайомі лексеми при їх першому
згадуванні у тексті, навіть виявляється, що «хорошим тоном» стало, навпаки,
вживання якомога більшої кількості незнайомих слів без будь-яких коментарів, що
має свідчити про професіоналізм (або особливу обізнаність автора). Значна
частина лексичних інновацій все ще залишається не асимільованою і
незафіксованою лексикографічною практикою» [54, с.115; 14, с.58]. Російський
лінгвіст Т. Б. Радбіль підкреслює, що «будь-якій аномалії в
мовленнєвій практиці може бути приписаний сенс, що раціонально інтерпретується.
Значна частина мовних аномалій не веде до деструкції системи, а, навпаки,
виступає системоутворювальним чинником, розсовує її межі... Навіть у
повсякденній мові аномальний вислів, породжений спонтанно, зовсім не в цілях
«мовної гри», деколи набуває естетичного ефекту в сприйнятті адресата, причому
найчастіше – поза волею і бажанням мовця. Мабуть, така прагмасемантична природа
мовної аномальності взагалі, і в цьому сенсі практично будь-яка мовна аномалія
потенційно є факт естетичного, «художнього» використання мови» [17]. З
останньою тезою важко погодитися, аномальність дійсно додає емоційності, проте
не художності. Інтенційне використання девіантних мовленнєвих одиниць
зауважують також й інші вчені [72].
Отже, девіантні мовленнєві одиниці – це мовленнєві
одиниці, що припускають різні варіанти тлумачення і цим ускладнюють розуміння
тексту. Девіантні мовленнєві одиниці, що трапляються в інтернет-комунікації
східнослов’янськими мовами, можна поділити на три групи: недостатньо
інформативні, надлишкові та несполучувані. Механізм виникнення мовленнєвих
девіацій лежить у сфері кореляції значення та сенсу використаних мовленнєвих
одиниць. Виникненню комунікативних девіацій сприяють також наступні
характеристики мови інтернету: варіативність, гібридність, креолізованість (або
мультимедійність), використання «смайликів» (емотиконів) і специфічних
скорочень, високий ступінь проникності, колективне співавторство і
співредагування тексту, насиченість неологізмами та оказіоналізмами, недотримання мовних норм, необмеженість у
виборі мовних засобів, схильність до мовної гри, фрагментарність,
функціонування особливого мовленнєвого етикету, презентативний характер.
Відповідно до типу девіацій актуалізується один з трьох варіантів виникнення
варіативності розуміння: через нестачу інформації у тексті, надлишок або її
неузгодженість. У будь-якому разі девіантні одиниці акумулюють маніпулятивний
потенціал тексту, а отже є ознакою потенційних маніпуляцій.
Таким чином, девіантні мовленнєві одиниці досить поширені
у мовленні сайтів новин, більше половини проаналізованих текстів містять різні
девіації. З одного боку вживання таких одиниць відображає специфіку інтернет-мовлення,
суспільний запит ЗМІ до реформування мови епохи. З іншого – девіації
відкривають великі можливості для маніпулювання мовною свідомістю, а через неї
і психікою реципієнтів. Девіантність має тенденцію до поширення за межі
інтернет-комунікації, як свідчить один з проведених нами експериментів (семантизуючий
експеримент), девіантні тексти часто (у двох третинах випадків у нашому
експерименті) породжують девіантні вторинні тексти. Між тим з позиції
непідготовленого читача проблема виглядає не так критично, оскільки було
підраховано (в межах модифікованого рецептивного експерименту), що одна людина у середньому відзначає лише менше чверті девіацій, тоді
як група здатна виявити майже усі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Boardman M.
The Language of Websites / M. Boardman. – New York: Routledge, 2004.
– 102 р.
2. Dresner Е. The Topology
of Auditory and Visual Perception, Linguistic Communication, and Interactive
Written Discourse [Електронний ресурс] / Е. Dresner
// Language@Internet. – 2005. – Режим доступу: http://www.languageatinternet.de/articles/2005/161/index_html/
3.
Herring S. Language and the
Internet / S Herring. // International Encyclopaedia of Communication. W. Donsbach (Ed.). – Blackwell: Blackwell
Publishers, 2008. – P. 2640-2645.
4. Herring S.
Computer-Mediated Conversation: Introduction and Overview [Електронний ресурс] /
S. Herring // Language@Internet . – 2010. – Volume 7. – Режим доступу: http://www.languageatinternet.de/articles/2010/2801/index_htm
5. Sin
Daya Thematic and Situational Features of Chinese BBS Texts [Електронний ресурс] / Sin Daya
// Language@Internet. – 2009. – Volume 6. – Режим доступу: http://www.languageatinternet.de/articles/2009/2011
6. Акимова Н.В. Интернет-коммуникация: психолингвистический анализ: Монография / Н.В.Акимова. – Саарбрю́ккен, Германия: LAP
LAMBERT Academic Publishing, 2014. – 142 с.
Акімова Н. В. Почему это непонятно: исследование особенностей понимания интернет-текста с помощью модифицированного рецептивного эксперимента / Н. В. Акімова // East European Jornal of Psycholinguistics. – Lutsk: Lesya Ukrainka Eastern European National University, 2015. – Vol.2, No 2. – P. 16-22.
Акімова Н. В. Что это значит: исследование особенностей понимания текста с помощью семантизирующего эксперимента / Н. В. Акімова // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : Видавець Лисенко В.Ф., 2015. – Вип. 138. – С. 480-484
Акімова Н. В. Почему это непонятно: исследование особенностей понимания интернет-текста с помощью модифицированного рецептивного эксперимента / Н. В. Акімова // East European Jornal of Psycholinguistics. – Lutsk: Lesya Ukrainka Eastern European National University, 2015. – Vol.2, No 2. – P. 16-22.
Акімова Н. В. Что это значит: исследование особенностей понимания текста с помощью семантизирующего эксперимента / Н. В. Акімова // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : Видавець Лисенко В.Ф., 2015. – Вип. 138. – С. 480-484
9.
Асмус
Н. Г. Лингвистические особенности виртуального коммуникативного
пространства : дис. на соискание уч. степени кандидата филологических наук:
спец. 10. 02. 19 – «Теория языка» / Н. Г. Асмус – Челябинск, 2005 –
265 с.
10. Батищев П. С. Основы
интернета [Электронный ресурс] / П. С. Батищев. – Режим доступа: http://psbatishev.narod.ru/internet/14.htm
11. Батманова С. Г. Сетевые СМИ:
факторы эфективности : автореф. на соискание уч. степени кандидата
филологических наук: спец. 10. 01. 10 – «Журналистика» /
С. Г. Батманова. – Воронеж, 2004. – 14 с.
12. Бауэр И. Почему я чувствую, что
чувствуешь ты. Интуитивная коммуникация и секрет зеркальных нейронов / Иоахим
Бауэр [пер с нем. И. Тарасовой]. – СПб.: Вернера Регена; 2009. – 112 с.
13. Бацевич Ф. С. Пролегомены к
теории коммуникативного смысла / Ф. С. Бацевич // Культура народов
Причерноморья. – 2004. – №49, Т.1. – С. 77–79.
14. Блинова Н. М. Лексичні інновації
у мові інтернет-ЗМІ / Н. М. Блинова // Вісник Дніпропетровського
університету. Серія «Мовознавство». – 2013. - №11. Вип. 19. Т.1. – С.51-60.
15. Бойка В. Слэнгавая лексіка ў
беларускамоўным інтэрнэт-дыскурсе / В. Бойка // Актуальныя праблемы
мовазнаўства і лігвадыдактыкі : матэрыялы Рэспубліканскай навуковай канферэнцыі
(да 70-годдзя з дня нараджэння прафесара Галіны Мікалаеўны Малажай), Брэст, 20
– 21 сакавіка 2008 г .
/ пад агул. рэд. М. І. Новік; [рэдкал.: М. І. Новік, В. М. Касцючык, Л. І. Яўдошына, С. Ф. Бут-Гусаім]. – Брэст : БрДУ, 2008. –
С. 265 – 267.
16. Большой толковый словарь русского
языка / Гл. ред. С. А. Кузнецов. – СПб. : Норинт, 2009. – 1536 с.
17. Боронин А. А. Феномен непонимания
и интерпретация художественного текста / А. А. Боронин // Вопросы
психолингвистики. – 2006. – № 4. – С. 134–142.
18. Бусел В. Т.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / В.Т.Бусел. -
Київ, Ірпінь: Перун, 2005. - 1728 с.
19. Васильев Л. Г. Лингвистические
аспекты понимания: дис. на соискание уч. степени доктора филологических наук:
спец. 10. 02. 21 – «Структурная, прикладная и математическая лингвистика» /
Л. Г. Васильев. – Калуга, 1999. – 251 с.
20. Вести.Ru: новости, видео и фото дня
[Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.vesti.ru/
21. Волкова А. Г. Гипертекст:
письмовий та електронний варіанти / А. Г. Волкова //
Психолінгвістика: [зб. наук, праць ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний
педагопчний університет імені Григорія Сковороди"]. –
Переяслав-Хмельницький: ПП "СКД", 2012. – Вип. 9. – С.162-166.
22. Галичкина Е. Н. Специфика компьютерного дискурса на
английском и русском языках (на материале жанра компьютерных конференций) :
дис. на соискание уч. степени кандидата филологических наук: спец. 10. 02. 20 –
«Прикладная и математическая лингвистика» / Е. Н. Галичкина. – Волгоград,
2001. – 212 с.
23. Глик Дж. Информация. История. Теория.
Поток. / Джеймс Глик; пер. с англ. М. Кононенко. – М.: АСТ: CORPUS, 2013.
– 576 с.
24. Горовий
В.М. Електронні ЗМІ в контексті забезпечення національного інформаційного
суверенітету // Інтернет-комунікація в діяльності інститутів сектору безпеки:
теоретико-прикладний аспект : монографія. – К., Луганськ : Янтар, 2013. –
С.67-112.
25. Горошко Е. И. Интернет-жанр и функционирование
языка в Интернете: попытка рефлексии / Е. И. Горошко
// Жанры речи. – 2009. – Выпуск 6. «Жанр и язык». – С.11–27.
26. Горошко Е. И. Влияние
социальных медиа на коммуникативные процессы / Е. И. Горошко //
Ученые записки Таврического национального университета им.
В. И. Вернадского. Серия «Философия. Социология». – Симферополь,
2010. – Том 23 (62). – №3. – С. 111–117.
27. Горошко Е. И. Текст эпохи
веб 2.0: психолингвистический анализ [Электронный ресурс] /
Е. И. Горошко. – Режим доступа: http://www.textology.ru/article.aspx?aId=207.
28. Гришина Н. С. Интернет-портал «Грамота.ру» как
лингвокультурологический инструмент развития культуры русской речи: автореф. на соискание уч. степени
кандидата филологических наук : спец. 10.02.01 – «Русский язык» / Н. С. Гришина. – Москва, 2008. – 22 с.
29. Двойнина Е. В. Речевая
манипуляция в интернет-дискурсе (на материале русско- и англоязычных новостных
сайтов) : автореф. на соискание уч. степени кандидата филологических наук:
спец. 10.02.19 – «Теория языка» / Е. В. Двойнина. – Саратов, 2010. –
22 с.
30. Дедова О. В.
Лингвосемиотический анализ электронного гипертекста : (на материале
русскоязычного Интернета) : дисс. на соискание уч. степени доктора филологических
наук : спец. 10.02.01 «Русский язык», 10.02.19 «Теория языка» [Электронный
ресурс] / О. В. Дедова. – Режим доступа: http://www.dissercat.com
31. Дєдушкіна
Т.О. Мовна гра в заголовках інтернет-видань // Інтернет-комунікація в
діяльності інститутів сектору безпеки: теоретико-прикладний аспект : монографія
/ Т. О. Дєдушкіна. – К., Луганськ : Янтар, 2013. – С.407-424.
32. Добросклонская Т. Г.
Медиатекст: теория и методы изучения / Т. Г. Добросклонская //Вестник
Московского национального университета. Серия "Журналистика". – М.,
2005. – № 2. – С. 28–35.
33. Дойдж Н. Пластичность мозга.
Потрясающие факты о том, как мысли способны менять структуру и функции нашего
мозга / Н. Дойдж ; [пер. с англ. Е. Виноградовой]. – М. : Эксмо,
2013. – 544 с.
34. Докинз Р. Расширенный фенотип: длинная
рука гена / Ричард Докинз; пер. с англ. А.Гопко. – М.: АСТ: CОRPUS, 2011. – 512
с.
35. Дьякова Е. Ю. Поликодовый текст в
британском рекламном дискурсе сферы образования : автореф. на соискание уч. степени
кандидата филологических наук: спец. 10. 02. 04 – «Германские языки» / Е. Ю. Дьякова. – Воронеж, 2011. – 25 с.
36. Егорова И. Ю. Акцентирование в рекламном
интернет-дискурсе : автореф. на соискание уч. степени кандидата филологических
наук: спец. 10. 02. 19 – «Теория языка» / И. Ю. Егорова. – Волгоград, 2008. – 31 с.
37. Залевская А. А. Введение в
психолингвистику / А. А. Залевская. – М. : Российск. гос. ун-т, 1999.
– 382 с.
38. Залевская А. А. Некоторые особенности естественного
семиозиса / А. А. Залевская // Слово и текст:
психолингвистический подход: Сб. науч. тр. – Тверь: Твер. гос. ун-т, 2004. –
Вып. 3. – С. 49–61.
39. Ильина И. А. Проблемы
изучения и восприятия гипертекста в мультимедийной среде интернет : автореф. на соискание уч. степени кандидата филологических
наук : спец. 10.01.10 – «Журналистика» [Электронный ресурс] /
И. А. Ильина. – Режим доступа: www.ipk.ru
40. Интернет для журналиста / Под ред. А. Носика, С. Кузнецова. – М. : Галерия, 2001. – 143
с.
41. Калмыков А. А. Интернет-журналистика
в системе СМИ: становление, развитие, профессионализация : автореф. на
соискание уч. степени кандидата филологических наук: спец. 10. 01. 10 –
«Журналистика» / А. А. Калмыков. – Москва, 2009. – 41 с.
42. Карамишева Р. Регістрово-жанрові
характеристики повідомлень про стихійні лиха на україномовних та англомовних
інтернет-сайтах / Р. Карамишева // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. –
Донецьк, 2009. – Випуск 18. – С.167–173.
43. Карпа І. Б. Функціональні та
прагматичні характеристики інтерактивної віртуальної комунікації (на матеріалі
інформаційно-довідкового сервісу Yahoo!Answers). : автореф. на здобуття наук.
ступеня кандидата філологічних наук : спец. 10.02.04 – «Германські мови» /
І. Б. Карпа. – Херсон, 2010. – 22 с.
44. Картер Р.
Как работает мозг / Р. Картер; пер. с англ.П. Петрова. – М.: АСТ: Corpus, 2014. – 224 с.
45. Кихтан В. В. Образовательный
контент в интернет-медиа: история становления и тенденции развития : автореф.
на соискание уч. степени доктора филологических наук: спец. 10.01.10 – «Журналистика»
/ В. В. Кихтан. – Москва, 2011. – 44 с.
46. Клочкова Е.С. Лингвопрагматические
особенности электронного гипертекста на немецком языке: автореф. дис. на
соискание ученой степени кандидата филологических наук: спец. 10.02.04 –
«Германские языки» / Е.С.Клочкова. – Самара, 2009. – 22 с.
47. Ковальчукова М. А. Новостной
анонс в сети интернет как речевой жанр дискурса СМИ : автореф. на соискание уч.
степени кандидата филологических наук: спец. 10.02.19 – «Теория языка» /
М. А. Ковальчукова. – Ижевск, 2009. – 26 с.
48. Колмогорова А. В. Языковое
значение и речевой смысл (функционально-семиологическое исследование
прилагательных – обозначений светлого и тёмного в современных русском и
французском языках : дис. на соискание уч. степени доктора филологических наук:
спец. 10. 02. 19 – «Теория языка» / А. В. Колмогорова. – Иркутск, 2006 – 412 с.
49. Колокольцева Т. Н. Интернет-коммуникация как зеркало
основных тенденций развития и функционирования русского языка [Электронный
ресурс] / Т. Н. Колокольцева // Электронный научно-образовательный
журнал ВГПУ «Грани познания». – 2011. – №4 (14). – Режим доступа : www.grani.vspu.ru
50. Коломієць С. С. Жанрово-стильова домінанта в
перекладі текстів інтернет-дискурсу / С. С. Коломієць, С. С. Кулєзньова //
Функциональная лингвистика: сб. науч. работ / Крымский республиканский институт
последипломного педагогического образования; науч. ред. А. Н. Рудяков. –Симферополь, 2012. – №3. –
С.176-284.
51. Компанцева Л. Ф.
Інтернет-лінгвістика: навч. посібник / Л. Ф. Компанцева. –
К.: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2009. – 275 с.
52. Компанцева Л. Ф. Прикладні
аспекти інтернет-лінгвістики в діяльності інститутів сектору безпеки//
Інтернет-комунікація в діяльності інститутів сектору безпеки:
теоретико-прикладний аспект : монографія. – К., Луганськ : Янтар, 2013. –
С.281-335.
53. Компанцева Л. Ф.
Інтернет-комунікація: когнітивно-прагматичний та лінгвокультурологічний аспекти
: автореф. на здобуття наук. ступеня доктора філологічних наук : спец.
10.02.02 – «Російська мова» / Л. Ф. Компанцева. – Київ,
2007. – 23 с.
54. Кронгауз М. Русский язык на грани
нервного срыва / М. Кронгауз – М. : Астрель : CORPUS, 2012. – 480 с.
55. Кулакова В. В. Интернет в
системе средств массовой информации Таджикистана : автореф. на соискание уч.
степени кандидата филологических наук: спец. 10.01.10 – «Журналистика» /
В. В. Кулакова. – Душанбе, 2007. – 28 с
56. Леонтьев Д. А. Психология смысла.
Природа, строение и динамика смысловой реальности / Д. А. Леонтьев. –
М.: Смысл, 2003. – 488 с.
57. Лутовинова О.В. Языковая личность в
виртуальном дискурсе : автореферат дис. на соискание уч. степени доктора
филологических наук: спец.: 10.02.19 – «Теория языка» /
О. В. Лутовинова. – Волгоград, 2013. – 42 с.
58. Лысенко С. А. Взаимодействие устной и письменной
формы существования языка в интернет-коммуникации : дис. на соискание уч.
степени кандидата филологических наук: спец. 10. 02. 19 – «Теория языка» / С. А. Лысенко. – Воронеж, 2010 – 184 с.
59. Матвєєва С. А. Сайт як жанр
Інтернет-комунікації (на матеріалі персональних сайтів учених) : автореф. дис. на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук : спец. 10.02.15 – «Загальне мовознавство»
/ С. А. Матвєєва. – Донецьк, 2006. – 21 с.
60. Моргун Н. Л. Научный сетевой
дискурс как тип текста : автореф. на соискание уч. степени кандидата
филологических наук: спец. 10. 02. 01 – «Русский язык» /
Н. Л. Моргун. – Тюмень, 2002. – 20 с.
61. Моргун Н. Л. Научный сетевой
дискурс как тип текста : автореф. на соискание уч. степени кандидата
филологических наук: спец. 10. 02. 01 – «Русский язык» /
Н. Л. Моргун. – Тюмень, 2002. – 20 с.
62. Навіны Беларусі | Беларускія навіны |
Беларусь – афіцыйныя навіны | Мінск | БелТА [Електронний ресурс] – Режим
доступу : http://www.belta.by/
63. Новиков А. И. Доминантность и транспозиция в
процессе осмысления текста / А. И. Новиков // Scripta linguisticae
applicatae. Проблемы прикладной лингвистики. – 2001. – С. 155–180.
64. Новиков А. И. Смысл: семь дихотомических
признаков / А. И. Новиков // Теория и практика речевых
исследований. – М. : МГУ, 1999. – С. 132–144.
65. Новиков А. И. Текст и его смысловые доминанты /
А. И. Новиков. – М.: «Азбуковник», 2007. – 224 с.
66. Новикова В. Ю. Интерпретация терминов «смысл» и
«значение» на фоне проблемы понимания абсурдного текста [Электронный ресурс] /
В. Ю. Новикова. – Режим доступа:
http://fege.narod.ru/librarium/novikova2.htm
67. Новини України від LB.ua: оперативна
аналітика української політики, економіки, новини культури та спорту
[Електронний ресурс] – Режим доступу : http://ukr.lb.ua/
68. UDF.by – Новости Беларуси [Електронний ресурс] – Режим
доступу : http://udf.by/
69. Новини УНIАН. Останні новини України
та світу [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.unian.ua/
70. Осипова Г. Ф. Работа руководителя с документами /
Г. Ф. Осипова. – М. : Экономика, 1983. – 48 с.
71. Останні новини України та світу.
Корреспондент.net - свіжі новини дня [Електронний ресурс] – Режим
доступу : http://korrespondent.net/
72. Радбиль Т. Б. Языковые
аномалии в художественном тексте : дис. на соискание уч. степени доктора
филологических наук: спец. 10. 02. 01 – «Русский язык» /
Т. Б. Радбиль – М., 2006 – 496 с.
73. Рамачандран В. С. Мозг рассказывает. Что делает нас
людьми / Вилейанур Рамачандран; пер. с англ. Е. Чепель / Под научной редакцией к. психол. н. К. Шипковой. – М.: Карьера Пресс, 2012. –
422 с.
74. Рамблер.ру [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://news.rambler.ru/25793215/
75. РосБизнесКонсалтинг - новости, акции,
курсы валют, погода, доллар, евро [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.rbc.ru/
76. Рыжков М. С. Речевые
стратегии участников синхронного интернет-дискурса (на
материале русско- и англоязычных чатов) : автореф. на соискание уч. степени
кандидата филологических наук: спец. 10.02.19 – «Теория языка» /
М. С. Рыжков. – Воронеж, 2010. – 25 с.
77. Саенко А. Н.
Содержательно-стилистические особенности информационных текстов в Интернете /
А. Н. Саенко // Научные записки Луганского национального
педагогического университета. Вып. 5. Т. 1. Серия "Филологические
науки": Сб. научн. трудов. – Луганск: "Альма-матер", 2004. – С.
350-360.
78. Сазонова Т. Ю. Психолингвистический подход к
проблеме означивания / Т. Ю. Сазонова // Вопросы психолингвистики. – 2009.
– №10. – С.69–76.
79. Семенюк О. А. Основи теорії мовної комунікації :
навч. посіб. / О. А. Семенюк, В. Ю. Паращук. – К. : ВЦ «Академія», 2010. –
240 с.
80. Сергиенко П. И.
Лингвокогнитивные особенности электронного гипертекста (на
материале английского языка) : автореф. на соискание уч. степени кандидата
филологических наук : спец. 10.02.04 – "Германские языки" /
П. И. Сергиенко. – Москва, 2009. – 22 с.
81. Смолл Г. Мозг онлайн. Человек в эпоху
интернета / Г. Смолл,
Г. Ворган: пер.
с английского Б. Козловского.
– М.: Колибри, Азбука-Атикус, 2011. – 352 с.
82. Стернин И. А. Значение в языковом
сознании: специфика описания / И. А. Стернин. – Вопросы
психолингвистики. – 2006. – №4. – С.171–179.
83. Филатова О. Г. Интернет как
масс-медиа / О. Г. Филатова // Сборник научных трудов
"Актуальные проблемы теории коммуникации". – СПб., 2004. – C.
232-240.
84. Хартыя'97 __ Навіны з Беларусі -
Беларускія навіны - Рэспубліка Беларусь – Мінск [Електронний ресурс] – Режим
доступу : http://www.charter97.org/
85. Шевченко М. Ю. Специфіка
адресанта дискурсу преси / М. Ю. Шевченко // Науковий часопис
Національного педагогічного університету імені П. Драгоманова. Серія № 9.
Сучасні тенденції розвитку мов : збірник наукових праць за ред. проф.
В. І. Гончарова. – К., 2011. Випуск 6. – С. 213-215.
86. Шкапенко П. В. Специфика
реализации прагмалингвистических принципов в интернет-дискурсе : автореф. на
соискание уч. степени кандидата филологических наук: спец. 10.02.04 – «Германские языки» /
П. В. Шкапенко. – Москва, 2008. – 29 с.
87. Шпитцер М. Антимозг: цифровые
технологии и мозг / Манфред Шпитцер; пер. с немецкого А. Г. Гришина.
– М: АСТ, 2014. – 288 с.
88. Щипицина Л. Ю. Жанры
компьютерно-опосредованной коммуникации /Л. Ю. Щипицина. –
Архангельск: Поморский университет, 2009. – 238с.
89. Щипицина Л. Ю.
Комплексная лингвистическая характеристика компьютерно-опосредованной
коммуникации (на материале немецкого языка): автореф. на соискание уч. степени
доктора филологических наук: спец. 10.02.04 – «Германские языки» /
Л. Ю. Щипицина. – Воронеж, 2011. – 40 с.
Пані Наталя, дуже корисна стаття, а головне - актуальна. Чи аналізували Ви механізми створення медіа-міфів на кшталт "розп'ятих злопчиків", "згвалтованих пенсіонерок" та "корів, що також плачуть". Як на мене, тут спостерігається явний вихід за межі ідеології, політичної кон'юнктури та проплаченого замовлення.
ВідповістиВидалитиНа Вашу думку, через років 5 зможе інтернет нівелювати важливість отримувати знання? Чи однаковою мірою інтернет-комунікації впливають на сприйняття (інформації, подій) людьми різних поколінь (або ж з різним рівнем освіти, статусу і т.д.)?
ВідповістиВидалитиШановна пані Руслана! Дякую за запитання. Тексти, подібні до зазначених Вами, ми аналізували, результати дослідження зараз узагальнюємо у форматі монографії, яку плануємо видати цього року. Такі тексти не мають явних політичних інтенцій, але вони призводять до поступової підміни цінностей, розхитування етичних установок суспільства, створення мемів.
ВідповістиВидалитиДякую, така монографія - на часі.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиШановна пані Яно! Дякую за запитання. Цілком нівелювати цінність знань, сподіваємося, інтернет не зможе, але зміни у ставленні до них помітні вже сьогодні. Інтернет створює ілюзію легкодоступності, відповіль на будь-яке питання знає Гугл. Але часто, щоб зрозуміти відповідь повністю, потрібні значні фонові знання. Між тим молодь цього не помічає, вони не звикли критично аналізувати інформацію, співставляти відповіді з кількох джерел. Поширюється ілюзія, що для отримання знань не потрібно докладати зусиль. А за цим взагалі зникає звичка докладати зусиль. У мене є студенти, які мріють після закінчення внз вдало вийти заміж, народити дитину і дочекатися пенсії :( І більше нічого. Вони не розуміють, чому мені їх жаль.
ВідповістиВидалитиЩодо другого питання, тексти інтернет-комунікації розуміються у 3 етапи незалежно від віку, статті тощо. Проте у разі, коли для інтерпретації читач задіює механізм аперцепції, саме його досвід визначає, який варіант тлумачення буде обрано. Крім того, деяким текстам Мережі властива персоналізація, тобто у самому тексті закладено кілька варіантів розуміння, спрямованих на різні групи читачів.
У якому жанрі цей текст (стаття)?
ВідповістиВидалити